Без права на помилку — як одесити розміновують деокуповані території

На розмінування території України після російської агресії за найскромнішими підрахунками знадобиться близько 10 років. Це за умови, якщо війна закінчиться найближчим часом. У них немає права на помилку, вони перші, хто заходить на звільнені території, і саме від них  залежатиме, чи будуть жертви та чи можна без страху працювати на рідній землі. Вони — це сапери, які щоденно ризикують своїм життям. 

У Міжнародний день просвіти з мінної небезпеки про тонкощі професії сапера журналісти Новини.LIVE дізналися у піротехніка Олексія Шульги. 

Відчуття на завданні

Кожен піротехнік виходить на завдання з холодною головою, адже від його дій залежить життя багатьох людей. І тих, які поряд, і тих, хто працюватиме надалі на цій землі. Але найголовніше — дбати про особовий склад, який виконує надскладну задачу сьогодні. 

"Я керівник і найбільше відчуваю відповідальність за особовий склад та за якість виконання робіт на тих територіях, де ми працюємо. Ми розуміємо, що там після нас працюватимуть цивільні і треба розчистити їм територію. Тому роботу треба виконати якісно і зберегти життя людей", — сказав начальник піротехнічної групи Олексій Шульга. 

Небезпека професії

Робота з розміновування територій надзвичайно складна та небезпечна, яка потребує особливих навичок та вмінь, зокрема уважність і концентрацію. Адже без них неможливо бути професіоналом. Піротехнік наголошує, що попри усі складнощі та відповідальність, кожен сапер виконує цю роботу на всі 100 відсотків. 

Сам Олексій Шульга ще з початку свого професійного шляху знав, що хоче бути саме сапером, але не наважувався сказати про це батькам. 

"Я не говорив рідним, що буду розміновувати територію. А потім вони просто змирилися з моїм рішенням, бо батьки завжди приймали всі мої життєві вибори та ніколи не були проти моїх занять. Вони переживають, звісно. Але змирилися", — додав ДСНСник. 

На жаль, професія сапера небезпечна. Кожен піротехнік, заступаючи на завдання, розуміє, що сьогодні воно може бути останнім. 

"В нашому підрозділі був випадок підриву. У 2022 році загинув наш водій внаслідок наїзду автомобіля на протитанкову міну. Це психологічно було дуже важко, ми втратили нашого товариша, побратима, колегу. Дуже сумно, що так трапляється, і якоюсь мірою навіть не вірилось, що це відбулося", — наголошує Олексій Шульга. 

Сам рятувальник зазначає, що страх завжди присутній на кожному завданні. Небезпечно усюди, навіть в Одесі. Але все ж думок про те, що вихід може бути останнім, немає. Як керівник він спочатку проводить аналіз, як прикрити територію, а після цього туди заступають люди. 

Розмінування під обстрілами

Під час війни кожен піротехнік, окрім безпосередньо мінної небезпеки, стикається з проблемою ворожих обстрілів. Росіяни підступні та для них немає різниці, по кому бити: по військових чи рятувальниках, каже Олексій Шульга. 

"Було важко, але це наша робота. Важко, коли починається обстріл зі сторони РФ. Це ускладнює роботу, а так це більше відповідальність. Бо ти знаходишся на небезпечних ділянках. Важко — не важко, але хтось має це робити", — говорить Шульга. 

Десятки тисяч одиниць вибухівки окупанти залишили на деокупованих територіях Донецької та Херсонської областей, замаскованих під звичайні побутові речі. Найбільше таких боєприпасів було знайдено у будинках людей, які були заховані у шафах та навіть дитячих ліжках. 

З кожної ротації сапер привозить з собою особливі емоції, які не можна порівняти ні з чим, але водночас важко відокремити щось одне. 

"Були обстріли, було артилерія по нас працювала. Це найбільше врізається в памʼять. Кожна нова ротація особлива. Найчастіше таке було в Донецькій області. Ми першими заходили на Лиман після деокупації, де потрапили під касетний обстріл. Ми їхали вже з ділянки, де закінчили роботу, і на виїзді з міста нас просто "накрили". Пощастило втекти, дякуючи водієві", — додає сапер. 

Найважча робота

Найскладніші моменти в роботі, за словами Олексія, це робота на ділянках, які заміновані протипіхотними мінами або мінами-пастками. Але наголошує, що не варто виокремлювати якийсь вид вибухівки — кожна з них має свої особливості і по-своєму важка. 

"З усіма боєприпасами важко працювати. На кожній ділянці місцевості все по-різному. Є ділянки, де було заміновано інженерними боєприпасами — мінні поля, мінні пастки. Є ділянки, де залишилися боєприпаси, які не розірвалися. Абсолютно всі типи боєприпасів, які застосовує Російська Федерація, ми розміновували", — сказав Шульга. 

Олексій каже, що після деокупації частина людей швидко повертається, щоб побачити рідний дім та просто побути на рідній землі. Але психологічно це важко виносити, бо росіяни стирають села та міста без розбору. Картина знищенного життя дуже ламає людей. 

Крім того, залишається страх, що ворог зовсім близько та будь-якої миті може вгатити по цивільних людях. 

"Важко взагалі психологічно знаходитися на деокупованій території, знаючи, що по ту сторону росіяни стоять недалеко. Але ми підходимо до роботи з холодним розумом та з дотриманням усіх заходів безпеки. Я знаю, що потрібно зробити, і ми просто виконуємо цю задачу", — зазначив ДСНСник. 

Розмінування території — скільки часу

Зараз усі експерти-вибухотехніки впевнено кажуть, що на повне розмінування території України піде понад 10 років. Цієї ж думки дотримується й Олексій Шульга, який зазначає, що це лише за найкращим сценарієм. 

"На мою думку, більше 10 років однозначно. З тими темпами розмінувань, які ми проводимо зараз, якщо не брати до уваги щоденні обстріли, то це дуже багато", — каже піротехнік. 

Зараз кожен українець чекає на закінчення війни, але у надзвичайників це очікування особливе. Олексій каже, що найперші плани після перемоги — виспатися. Глобальніших планів немає, адже невідомо, з чим нашій країні доведеться зіткнутися після перемоги. Одне зрозуміло — у саперів буде робота ще на декілька десятків років.