Били струмом та душили: військовий з Одещини розповів про знущання росіян у полоні

25-річний військовослужбовець з Білгород-Дністровського Дмитро Рашкевич нещодавно повернувся із російського полону і розповів про тортури, які довелося пережити. У полоні він бачив та чув усі жахіття цієї війни розстріл побратимів та ґвалтування жінки за стінкою.

Про все, що довелося пережити у полоні Дмитро Рашкевич розповів на брифінгу.

 

Дмитро військовослужбовець 88-го окремого полку інженерних військ. Коли розпочалися бойові дії, захисник перебував на завданні поблизу Маріуполя. 24 лютого о четвертій ранку військовий стояв у наряді, коли пролунала тривога, бійців зібрали командири та повідомили, що почалася війна.

"Це було поблизу міста Бердянськ. Коли ворог напав з Кримського перешийку, а з іншої сторони почав заходити з Маріуполя, всі шосе були перекриті, і було прийнято рішення евакуйовуватися. І ми вийшли у місто Приморськ. Там наші командири наказали переодягнутися у цивільний одяг і розосередитися по місту", — розповідає Дмитро.

В березні з Маріуполя у Бердянськ приїхало багато біженців, тож Дмитро думав виїхати як біженець разом з хлопцями. Так він прожив там два місяці, але 26 квітня у Приморськ, де залишилися побратими, зайшли окупаційні війська і взяли їх в полон.

"Я гадаю, що їх здали місцеві поліцейські-зрадники, це моя така думка. Їх взяли в полон і тортурами змусили вийти зі мною на зв’язок, щоб і мене схопити. Вони мені зателефонували", — розказує Дмитро.

Полон

Окупанти намагалися витягнути інформацію про місцезнаходження зв’язного. Росіяни думали, що в Бердянську є сили спеціальних операцій і Дмитро співпрацює з ними напряму. Випитували карти мінування, бункери, кількість зброї, імена місцевих, які допомагали.

Першу добу український захисник тримався і до кінця намагався донести їм вигадану історію про те, що він студент і не в курсі, що відбувається.

"Тортури були різні: мене зв’язали, ноги прив’язали до ніжок залізного стільця, а руки — назад у наручниках, включали проводи та били струмом. Також застосовували гумові дубинки, натягли пакет на голову, душили. Я тричі втрачав свідомість. Першого разу я швидко прийшов до тями, а наступні рази, коли я приходив до тями, я розумів, що в мене вибитий зуб, то в мене зламаний ніс. Я спитав їх, навіщо вони це роблять? І вони почали розповідати завчанні історії про кастрацію їх військових. Мене це бісило. Якщо це було би правдою, то кожен другий має бути в них кастрований", — розповідає Дмитро.

Знущалися різними способами

"Одного разу вони стягнули з мене штани, вони почали прив’язувати щось до моїх статевих органів. Я подумав, що вони від слов перейдуть до діла і це стяжка, щоб я не стік кров’ю. Як я зрадів, коли зрозумів, що це був лише струм", — каже боєць.

На другу добу окупанти показали Дмитру фото в військовій формі й різні докази того, що він точно не може бути студентом. Через страх та тортури Дмитро розповів ким він є.

Життя у в’язниці

Потім Дмитра транспортували в 77 колонію міста Бердянськ, у Запорізькій області. Там він провів 4 з половиною місяці в карцері.

"Що я хочу порадити людям, які потрапляють у полон? Не забувайте, де ви і що вони вороги. Ви завжди повинні бути в обороні, нікого не слухайте і не з ким не розмовляйте. Це мені допомогло зберегти свої принципи. Були люди, які ломались, поки я там був, багато чого чув. Нічого не міг бачити, тому що був за залізними дверима, але чув багато. Я чув, як гвалтували жінку-військовослужбовця. Це тривало десь три доби. Потім її вже не було чутно і я не знаю, що з нею. Я її ніколи не бачив, але сподіваюсь, що зараз з нею все добре, наскільки це можливо", — додає він. 

Розстріл

Одного разу військових виводили на розстріл. Їх всіх вишукували і одягли маски на обличчя. Потім всіх по одному заводили в кімнату і було чутно постріли.

"Коли мене завели, вони під ноги кинули гранату. Це повторювалося декілька разів, але я вже зрозумів, що вони це роблять заради розваги. Новенькі боялися. Але коли вперше нас вивели на розстріл, я вже помер в думках. Це як щеплення,  і потім я вже не боявся померти", — сказав Дмитро.

Більше про історію Дмитра Рашкевича — дивіться тут.