"Має бути чіткий план дій": куди бігти і що робити одеситам, якщо почнеться війна

Міська влада Одеси поставила амбітні цілі: привести всі бомбосховища у придатний для захисту населення стан. Мер Геннадій Труханов зізнався, що незважаючи на те, що комунальники вивозили сміття, розчищали бомбосховища та проводили туди воду, перебувати в них у разі надзвичайної ситуації довго не можна. Водночас одесити шукають альтернативу бомбосховищам у разі, якщо сховатися треба буде дуже швидко.

Як підготуватися до можливого воєнного конфлікту та куди бігти у разі надзвичайної ситуації – дізнавалося Новини.LIVE Odesa.

Готовність захисних споруд

В Одесі є 353 бомбосховища, 85 із них знаходяться в комунальній власності міста. За словами мера Труханова, муніципальні укриття готові до прийому людей в разі НС. Втім, всі інші знаходяться на території, що перебуває в тій чи іншій формі власності, і, як правило, власники не пропускають туди представників влади, які хочуть перевірити стан укриттів. Тому в мерії вирішили серйозно взятися за всі бомбосховища міста. Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ухвалила рішення, що всі укриття мають бути відкриті для перевірки департаментом муніципальної безпеки, рятувальниками або поліцейськими. Зокрема й об'єкти подвійного призначення, такі як паркінги.

Втім, навіть в тих бомбосховищах, які перебувають у комунальній власності, є над чим працювати.

"Вентиляція в об'єктах цивільної оборони була зроблена ще у Радянському Союзі і після цього не оновлювалася. Якщо туди люди зайдуть, то за дві години там неможливо буде дихати", – зауважив міський голова.

Зараз в мерії підраховують, скільки грошей необхідно для заміни вентиляційної системи в бомбосховищах, фахівці також розпочали перевірки тих укриттів, які належать заводам, підприємствам і компаніям.

Альтернатива бомбосховищам

Бомбосховища, які є в Одесі, не зможуть вмістити все населення міста. Тому людям радять навести лад у підвалах своїх багатоповерхівок та приватних будинків. Як укриття у разі збройного конфлікту можна використовувати також паркінги. У закладах освіти особливу увагу приділяють саме підвалам. Там можна буде сховатися дітям та дорослим.

Заможні одесити попіклувалися про себе завчасно. Наприклад, бізнесмен Вадим Подібрюк (прізвище ми змінили за побажанням героя матеріалу) живе у елітному котеджному селищі Совіньйон під Одесою. Чоловік обладнав під своїм будинком щось на кшталт підземного бункера, де збирається сховатися з родиною у випадку війни.

"Це називається кімната безпеки, тобто приміщення, захищене від військових дій. Кімната розділена на дві зони – технічну, де є очисник повітря та система вентиляції, і житлову – тут є 2 ліжка на чотирьох осіб, холодильник, запас питної води на місяць, санвузол. У житловій зоні є кілька десятків книг та журналів, спортивне обладнання і місце для собаки", – розповів чоловік.

Побудувати такий простий і компактний бункер коштувало чоловіку приблизно 25 000 доларів.

Але не у всіх є така можливість, тому одесити вигадують альтернативу. За нашими опитуваннями, деякі люди планують бігти з міста у сільську місцевість, мовляв, там навряд чи будуть бомбардувати. З переваг села – погріб, у якому можна запастися всім необхідним та сховатися, і колодязь із питною водою. У багатьох будинках також є піч, тому їх можна обігріти без електроенергії. Водночас військові експерти стверджують, що на околицях міста може бути значно небезпечніше: у місті життєзабезпечення набагато краще і саме у місті вам легше надати медичну допомогу.

Інші ж опитані одесити збираються тікати геть з країни, причому якомога швидше. Це доводять черги, які 15 лютого утворилися у паспортних сервісах Одеси. Люди поспішають зробити закордонний паспорт, щоб покинути країну найближчими днями. Серед наших співрозмовників одна родина збирається до тітки у Сербію, інша – до друзів в Угорщину, третя – в нікуди у Польщу. Валізи вже зібрані, люди завершують свої справи і залишають свою домівку. Якщо ж найближчими тижнями ситуація в Україні стабілізується – вони одразу повернуться.

План евакуації

Найкраща відповідь реальній війні – готовий план дій та евакуації вашої родини у разі озброєного конфлікту. В цьому переконалися українці, які пережили її у 2014 році та змогли самостійно евакуюватися.

Донецька область, місто Горлівка, 2014 рік. Родина Олександри Мирошниченко (дані змінені на прохання співрозмовника) не була готова до війни, але вони знали – якщо починається обстріл, то жителям високих поверхів треба терміново спуститися у підвал.

"Бомбосховище було дуже далеко від мого будинку, тому всі люди у нас в основному користувалися підвалами. Там ми сиділи, поки не завершиться обстріл. Ті, у кого не було підвалів, займали приміщення, в яких немає вікон, наприклад, за стінкою коридору чи в тамбурі під’їзду. Тобто треба сісти під стіну, навпроти якої немає вікон. Якщо ми чули стрілянину, коли йшли в магазин чи аптеку – відразу лягали на землю. Якщо в момент обстрілу діти знаходились в школі або садку, то був справжній хаос у місті. Батьки в паніці починали швидко бігти, щоб їх забрати. Бували випадки, що мами потрапляли під обстріл, помирали. Зазвичай під час стрілянини не було зв’язку. Уявіть: чоловік мчить з роботи, щоб забрати дитину з садка, жінка вже його забрала і невідомо куди пішла. Тобто дії були не скоординовані, у родин не було чіткого плану дій", – розповіла українка, яка на власні очі бачила окупацію на Донбасі.

За словами жінки, у місті була сильна паніка. На заводах та підприємствах не проводили жодної інформаційної роботи з працівниками, тому всі бігали і не знали, що їм робити далі. Хтось телефонував всім родичам і знайомим, хтось намагався тікати з міста. Пізніше з’явились правила, як діяти містянам під час обстрілу – було заборонено забирати дітей із закладів освіти. У всіх садках і школах були підвали, куди вони спускалися разом з вчителями. Якщо обстріл застав на вулиці – люди швидко заходили у приміщення, яке знаходиться поряд – туди всіх пускали.

Зазвичай люди не мали "тривожної валізки", тому збирали речі в останній момент, розповідає Олександра Мирошниченко.

"Ми взяли документи, а також гроші і золото, щоб було на що жити у випадку, якщо втратимо житло. Брали також трохи води. Все інше, про що зараз пишуть ЗМІ (типу ліхтарика, сірників, аптечки тощо) ми з собою у підвал не брали", – уточнює співрозмовниця.

Люди, які втратили своє житло, жалкували тільки про одне – що не поклали у свою "тривожну валізку" кілька пам’ятних фото, додає наша героїня.

"Вони втратили найцінніше – спогади. Ці люди не зможуть у майбутньому показати своїм дітям, як виглядали їх бабуся та дідусь, ніколи більше не сядуть дивитися свої весільні відео та відео з пологового будинку. Тому зараз ті, хто пережив жах війни, радять брати із собою хоча б 10 найцінніших фотокарток", – підсумувала Олександра.

Дівчина дала кілька порад на випадок озброєного конфлікту. Вона, як ніхто інший, знає, що робити у разі війни:

  • завчасно не панікувати: жити звичним життям, гуляти біля моря, займатися спортом, відзначати свята і продовжувати працювати;
  • обговорити зі своєю родиною, що будете робити у разі воєнного конфлікту: це має бути чіткий план дій. Наприклад, чоловік на роботі, дружина на роботі, зв’язку немає – що робити? Їм треба зустрітися на певній локації, щоб там разом перечекати обстріл;
  • поговоріть окремо і з дитиною: варто виписати свій телефон, телефони екстрених служб та знайомих, яким дитина може зателефонувати в екстреній ситуації і покласти цей листок у її шкільний рюкзак чи в кишеню пальто. Туди варто покласти свідоцтво про народження дитини, закордонний паспорт, медичну картку;
  • знати адреси бомбосховищ, а також перевірити стан підвалу у багатоквартирному будинку;
  • бути обережними, якщо хочете покинути місто: вас може ніхто не попередити, що та чи інша ділянка дороги/поля замінована. Якщо хочете втекти – вибиратися з міста краще малими магістралями, локальними дорогами. Якщо у вас є автомобіль, необхідно заправити його, взяти додаткове пальне, аптечку і запасну шину;
  • незайвим буде запастися вдома необхідним мінімумом. Передусім, це їжа тривалого зберігання, технічна вода та питна вода;
  • окрім іншого, підготувати трохи теплого одягу, бо у підвалах та бомбосховищах сиро та прохолодно.

Експерти також радять познайомитися з сусідами та діяти спільно. Це допоможе психологічно. А також збільшить шанси на те, що ви оптимальніше використаєте наявні у всіх вас ресурси. І знайте – спокій, підготовленість та продуманість дій цивільного населення – це вже ефективний опір загарбнику.