“Я радий, що ми зберігаємо цей дух Одеси”: історія митців, чиї імена з’явилися на Алеї зірок

Під час святкування 227-го Дня народження Одеси на міській Алеї зірок засяяли ще три імені відомих на весь світ одеситів. Так, представники міської влади та громадських організацій увіковічили поблизу Оперного театрі митців Ганну Яблонську, Юрія Єгорова та Семена Липкіна. 

Новини.LIVE Odesa розповідає, як відбулася церемонія та як наші зірки прославили місто-іменинник на весь світ.

Читайте також: В Одесі у холі аеропорту відкрили унікальну скульптуру “Звуки Міста”. Відео

Як відкривали нові зірки

Офіційно церемонія розпочалася опівдні. Десятки жителів та гостей міста прибули до Алеї зірок, щоб дізнатися, чиї ж імена навіки стали частиною одеської історії. 

Під акомпанемент оркестру організатори зі “Всесвітнього клубу одеситів” зустрічали прибувших найближчих родичів увіковічених митців, а також представників мерії. І поки всі радісно обмінювалися люб’язностями, імена зірок до останнього приховували за білою пеленою. 

“Я бачу обличчя одеситів - вони всі такі різні. Особливо у тих одеситів, які вже у віці. Це люди, що бачили, знають і тримають у своєму серці саме ту Одесу, якою вона має бути. Саме в такій Одесі писали чудові романи, оповідання картини. Люди творили. І от, я дивлюся на нинішню інтелігенцію. Хоч вони загублені у цьому вихорі подій, але я радий, що ми зберігаємо цей дух Одеси”, - поділився враженнями міський голова Геннадій Труханов. 

Кожній зірці Одеси присвячувалися окремі промови. Організатори розповідали про мистецький шлях увіковічених та передавали сертифікати рідним увіковічнених. Після цього, під урочисту музику пелену нарешті скинули і викрили імена Ганни Яблонської, Юрія Єгорова та Семена Липкіна. 

Також нагадаємо, що Алея зірок збирає імена відомих на весь світ одеситів з 2 вересня 2013 року. Тоді до дебютової шестірки увійшли імена: поетеси Анни Ахматової, письменників Ісаака Бабеля, Юрія Олеші, Михайла Жванецького, режисера Кіри Муратової та самої Одеси. Тоді ж у мерії пообіцяли, що на Алеї нові зірки “загорятимуться” щороку. 

Чим запам’яталася Ганна Яблонська

Вважається, що псевдонім “Яблонська” поетеса взяла собі з любові до яблучного соку, а її справжнє ім’я - Ганна Машутіна. Навчалася у 29-й школі Одеси, де її творчі здібності відразу помітили. Свою першу збірку віршів вона видала ще у 14 років, після чого стала улюбленицею багатьох поціновувачів мистецтва та удостоїлася звання “Міс-пресса Одеса”. Цікаво, що її призом був стрибок з парашутом. 

Певний час Яблонська була майстринею на всі руки у молодому театрі “Тур-де-Форс”. Там вона допомогла поставити безліч спектаклів та була помічницею режисера Наталії Князєвої. Найбільш гучною для міста була прем’єра та гастролі “Едіт Піаф”, де Ганна Яблонська була ведучою. 

Пізніше її творчий потенціал поєднувався з кар’єрою маркетолога. Яблонська працювала у відділі реклами одеського комбінату дитячого харчування, а також писала смачні рекламні лозунги для однієї компанії - виробника соків. 

Як драматург Ганна Яблонська була популярна не лише в Одесі. У квітні 2011 року планувалася постановка однієї з її вистав в театрі Ройал-Корт. Приїхавши, в зв'язку з цим, в липні 2010-го в Лондон, вона відвідала близько 20 вистав у різних театрах, включаючи Національний і Old Vic. На читаннях своєї п'єси в Royal Court вона зустрічалася з драматургами Марком Равенхілл, Девідом Хейр, Мартіном крімп, а пізніше і з Керіл Черч.

Її життя обірвалося різко й трагічно. 24 січня 2011-го року вона загинула внаслідок теракту у московському аеропорту "Домодєдово". Тоді їй не вистачило буквально 15 секунд, щоб покинути місце вибуху. 

“Аня (Ганна Яблонська - ред.) була би зараз живою, якби її справжня одинока любов до Одеси була взаємною. Уявіть, що було б, якби у нашому місті тоді були театри, які могли б прийняти роботи Ані та працювати з ними так, як робили це в усьому світі. Вона була людиною індиго, що пройшла себе і Одесу теж. І вона все знала наперед”, - розповів батько письменниці Григорій Яблонський. 

Який вклад зробив Семен Липкін

Поціновувачі Липкіна й досі вважають його людиною-зразком совісності і моральності. Творити теж почав ще в школі. З середини 20-х до початку 30-х років - кілька своїх віршів навіть опублікував, хоча на певний час його перестали публікувати. Тим не менш, його роботи подобались самій Анні Ахматовій (її ім’я теж є на Алеї зірок). 

Довгий час Липкін був відомий як перекладач епосу народів СРСР і класичної поезії Сходу. Перша повноцінна збірка його поезії вийшла в 1967 році. Липкіну належать книга військових нарисів "Сталінградський корабель", повісті для дітей за мотивами народних сказань – "Пригода богатиря Шовшура","Царівна з міста темряви", вірші в" Метрополі "і збірник "Воля", виданий в США. Крім того, він прославився "Декадою", збіркою статей "Кочовий вогонь" і книгою "життя і доля Василя Гроссмана".

Найбільше на творчість Липкіна впливали війна та Бог. Без них неможливо зрозуміти творчість поета. Особливо це було зображено у його поемі "Технік-інтендант", в якій він показав на  прикладі, як на війні жили прості люди, в яких вселився Бог.

“Якось Семен (Семен Липкін - ред)  посперечався зі своїм другом письменником Василем Гроссманном. Останній почав щось говорити про важливу роль партії і політиків в перемозі над гітлерівцями. Реакція Липкіна була миттєвою: “Не бачу ніякої ролі партії в перемозі. Переміг Бог, що вселився в народ”, - згадувала дружина поета Інна Ліснянська. 

Як вплинув Юрій Єгоров

Єгорова вважають одним з класиків Одеської школи живопису. Він займався станковим і монументальним живописом, графікою, створював гобелени, кераміку, вітражі, мозаїки.

Море Юрія Єгорова вважають окремим терміном. У нього воно зображується ніби впритул до рами та часто займає більшу частину полотна. Художник найчастіше використовував незвичайний ракурс, що передбачає вид зверху. Крім того, Єгоров принципово заокруглював лінію горизонту, створюючи ефект занурення у глибину. Такий погляд на традиційні речі вплинув і на інших живописців. 

“Я з подивом відкрив для себе, що у моря горизонт дійсно здається вигнутим. Це потім вже я прочитав про перцептивну перспективу. А тоді я став писати заокруглене  море і полюбив густі заміси”, - розповідав нині покійний митець Олександр Ройтбурд. 

Також Юрія Єгорова любили художники-нонконформісти за те, що він їх буквально “кришував”. Так, митець не боявся експериментувати та завжди допомагав авангардистам організувати власну виставку або взяти участь у показі. 

Свої почесні місця на одеській Алеї зірок ця трійця отримала абсолютно заслужено. Важко переоцінити їхній вклад у культуру Одеси й хочеться сподіватися, щоб місто й далі народжувало та розвивало настільки талановитих людей. 

Більше оперативних новин шукайте в Telegram та Viber Новини.LIVE Odesa.