Історія одеської вишиванки — звідки взялася та як пережила СРСР

У Всесвітній день вишиванки єднаються українці з усіх куточків планети, щоб вдягнути національний оберіг, символ багатства та глибини історичної культури. Кожен регіон має свій унікальний орнамент. Зокрема, одеські вишиванки ввібрали вплив багатьох народів, які проживали на теренах регіону. Тому у візерунках спостерігаються не лише властиві українцям, а й орнаменти з молдавської, румунської та болгарської культур. 

Журналісти Новини.LIVE дізнавалися, як зʼявилася одеська вишивка та в чому її унікальність. 
 

Для кожного українця вишиванка — не просто одяг, а частина душі. Історія національно вбрання українців сягає глибокої давнини, однак коли саме вона зʼявилася, сказати неможливо. Ще за первісного ладу люди орнаментували шкури тварин. А пізніше вирощували льон, коноплі та ткали з цього полотно, після чого оздоблювали візерунками. 

Історія одеського орнаменту

Українці завжди вкладали у вишивку особливого значення як щастя, долю або успіх. Саме тому, за словами директорки центру української культури Валентина Вітос, це не лише гарний елемент одягу, а оберіг. Орнамент на одязі на території Одеської області розвився століттями та ввібрав у себе багато особливостей різних національностей, які тут проживали, — це і болгари, і молдавани, і гагаузи. Але ця вишивка неоднорідна, і від півночі до півдня можна зустріти різні мотиви. 

"Коли ми говоримо про північ Одещини — Кодимщина, Савраньщина, Подільщина — там був вплив Поділля і там носяться більш такі геометричні та рослинні орнаменти. Й особливість у вишивці колодкою унікальна для цього регіону", — розповіла директорка Одеського обласного центру української культури Валентина Вітос.  

Крім того, важливим моментом є кольори вишивки. Перші сорочки оздоблювали червоним та чорним, які було найпростіше зробити. А вже пізніше майстрині навчились виготовляти нитки унікальних відтінків для того, щоб на полотні зʼявлялися нові кольори. Але так було не всюди. 

"Кольори у вишивці залежать від території, де вона створювалася. Якщо ми говоримо про Одещину, це більше вплив Подільської культури і там переважають червоний та чорний. А на півдні, ближче до болгар, вже більш кольорові — жовтий, зелений та коричневий. Тут було простіше отримати фарбу з різних рослин", — додає історикиня. 

Значення української вишивки

Кожен елемент на вишиванці має конкретне значення для її власника. Раніше вигляд сорочки, візерунок та колір повідомляв багато інформації, зокрема, що відчуває людина та у якому стані знаходиться. Для Одеського регіону притаманні геометричні мотиви, які означають родючість землі. І це не дивно, адже Одещина багата степами та родючими землями. 

"Кожен орнамент несе свої символи. Наприклад, зашиті ромби означають засіяне поле, достаток. Дубові листочки — багатство, а розмаїття квітів — любов", — зазначає  директорка культурного центру.

Також кількість орнаменту та тканини може розповісти про приналежність родини до певної місцевості або соціального статусу. Валентина Вітос каже, що раніше за вишивкою можна було впізнати, з якого села людина, а за щедрістю та якістю тканини — заможна родина чи бідна. 

"Колись не було великої соціальної різниці між людьми. Але розрізнити заможність і приналежність родини можна було саме за вишитою сорочкою. Також по сорочці можна було дізнатися, заміжня дівчина чи вільна. На сорочці молодої вишивалися нерозкриті квіти, а в заміжньої дружини — пишні ружі та мальви. Але ніколи не вишивалися маки, бо це символ смерті або сироти", — наголошує пані Вітос. 

Збереглася через століття

За століття свого існування українська вишивка пережила випадки заборон та переслідувань. Її навіть намагалися знищити як символ національної ідентичности. Найнебезпечнішим періодом для неї стали 70 років радянської влади, коли за носіння вишитої сорочки "совєти" могли навіть розстріляти. А все українське підлаштовувалося під політичну повістку партії. 

"Дуже багато радянська влада наробила шкоди. Вони стилізували все українське під вишиті маки та колоски, віночки. Це все було несправжнім. Автентична вишивка зберігалася переважно по селах. І фактично розуміли її цінність", — розповідає Валентина Вітос. 

Окремо історикиня додає, що у 2000-х роках в Одесі вийти на вулицю у вишиванці було небезпечно, адже тогочасне суспільство не сприймало українізації. Але сьогодні усе змінилося, і люди більше починають вивчати власну історію та культуру. 

"Я рада, що все повернулося і ми починаємо заново переосмислювати значення. Це сьогодні певний маркер розділу між своїм та чужим: коли ти бачиш людину у вишитому одязі, ти розумієш, що вона або з України, або її підтримує та шанує наші традиції", — з посмішкою каже директорка культурного центру. 

Молодь шанує традиції

З початком великої війни багато людей усвідомили свою національну ідентичність і почали звертатися до історії. Найбільше у вивченні свого, каже історикиня, зацікавлена молодь, яка не лише вивчає, а й пропагує любов та моду до всього українського. 

"Я думаю, що прийшов такий час, особливо в період війни, що світосприйняття людей дуже сильно змінилося. Особливо молоді. Привчати до культури не треба — треба розповідати й надихати. І показувати на своєму прикладі. Пройшов уже період, коли люди зневажливо ставилися до вишиванки. Сьогодні ми бачимо, що це змінилося", — підсумовує Валентина Вітос. 

Варто зазначити, що попри шалену популярність, не треба забувати про символічність. Сьогодні досить багато магазинів продає вишиванки, не замислюючись про значення орнаментів. Тож кожен, хто хоче мати не лише красивий одяг, а значущу річ, може ознайомитися зі значеннями усіх символів у спеціальній літературі, створеній фахівцями.