Ламають навіть найсильніших — морпіх з Одеси про полон в РФ

Четвертий рік триває повномасштабне вторгнення Росії в Україну. За цією датою стоять тисячі зламаних доль — наших бійців, які, захищаючи країну, опинилися в російському полоні. Для них будні перетворилися на боротьбу за виживання, де катування, голод і приниження стали частиною реальності. Та попри все, вони зберігають віру в повернення додому.

Журналісти Новини.LIVE поспілкувалися із захисником з Одеси, який пережив полон.

Жахи полону

Морпіх з Одеси Сергій Кузнєцов потрапив у полон в квітні. Спершу він потрапив до Оленівки. Там їх зустріли агресією та приниженнями, не даючи ні відпочити, ні зрозуміти, що відбувається. Він згадує, що росіяни діяли з показовою жорстокістю, ніби хотіли одразу зламати новоприбулих.

"І всю добу, поки нас приймали, вони знущалися над хлопцями. Тих полонених, хто заходив в Оленівку, заганяли в приміщення, не дозволяли ні сидіти, ні спати", — розповів Сергій.

Згодом жорстокість стала системною. Умови в Галичі були ще суворішими. Побої, приниження та постійний страх супроводжували полонених щодня. Тюремники вигадували будь-які приводи для насильства й називали це "вихованням". Така "логіка" лише посилювала психологічний тиск і ламала людей зсередини.

"Побої — кожен день. На допитах — окремо, але і впродовж дня теж", — каже він.

Повернення додому

Надія на повернення з’явилася лише через два роки. Морпіх згадує, що перед обміном ставлення тюремників почало змінюватися — з’явилися перші натяки, що процес нарешті зрушив з місця. Та навіть тоді полонені не вірили до кінця, адже раніше багато обмінів зривалося. Коли ж повернення стало реальністю, це відчувалося майже нереально.

"Коли я приїхав в Україну й побачив реальний стан справ, то скажу — все класно. Країна живе", — говорить він.

Нагадаємо, ми писали про одеського морпіха Хуана Гарсію, який пережив російський полон. Також ми писали про цивільного полоненого з Херсона, який розповів про жахи катувань.