"Можна залізти у телефон і згоріти в потоці новин. Краще розвиватись": ресторатор Андрій Зарічанський про бізнес в умовах війни

Як працюють ресторани у війну - інтерв'ю з Андрієм Зарічанським

Українські бізнесмени, зокрема ресторатори, під час війни постали перед непростим завданням: зберегти бізнес, персонал та ціни, але при тому допомагати ЗСУ.  Попри десятки вільних приміщень та зниження платоспроможності клієнтів, одеські ресторатори збирають повні зали та працюють на перемогу кожен день.

Секретами про те, як йому вдалося зберегти персонал та відкривати нові ресторани, а також скільки "соляри" треба, щоб погодувати людей, поділився відомий одеський ресторатор Андрій Зарічанський. Він міг стати одним із кандидатів на крісло мера від "Зе-команди" в Одесі, але замість цього відкриває ресторани, допомагає фронту, а ще дав перше в житті своє відверте інтерв’ю Новини.LIVE.

Читайте також:

Праця на перспективу

Під час війни ніхто з рестораторів не думає про якісь високі доходи, адже чек клієнтів став меншим. Проте це компенсують іміджеві переваги.

"Тут не стільки на заробіток, це імідж та персонал. Люди на роботі. Уявляєте, немає світла, і наш персонал сидить вдома без світла. Тому нехай йдуть на роботу. В цьому наше життя", — каже Зарічанський.

Весною одесити переживали через ймовірність окупації, влітку — через закриті пляжі, а зараз головний виклик для українських бізнесменів — це відсутність світла. Але ресторани продовжують працювати під гуркотіння генераторів. Стільки, скільки в Одесі, їх немає ніде.

"У ресторанному бізнесі завжди було заведено, що повинен бути генератор при закладі. Коли великі навантаження, то ресторан багато електроенергії споживає. Наприклад, у нас в Києві 200 кВт генератор, а ще один, у 100 кВт, стоїть поруч. В Одесі ми пішли ще далі. В нас великий генератор на 1000 кВт. Палива йде дуже багато. На день це десь 2 тонни "соляри" на один ресторан", — ділиться подробицями ресторатор.

Запустилися, щоб персонал не сидів вдома

Ресторатор зізнається, що найскладніше було на початку війни, коли потрібно було знайти мотивацію та команду.

"Ми запустилися навесні. Спочатку ми з сином розвозили їжу та намагались, щоб кожен ресторан два дні на тиждень готував, а працівники не сиділи вдома. Тому що дуже важко психологічно сидіти постійно лише у новинах", — розповідає Зарічанський.

заричанскийНаодинці з думками він пережив перші 2-3 ночі лютневого вторгнення. Потім вирішив, що треба виходити, працювати, перемагати та залишатись у своїй країні. 

"Наш син пішов на фронт. Тому ми звичайно тут усі й всіма силами та командою одразу почали працювати на перемогу. Ми з дружиною думали, як ми можемо поїхати — це, якщо порівняти, коли в тебе мати хворіє або дружина, й ти її кидаєш", — згадує ресторатор.

Волонтерство, яке надихає

Андрій Зарічанський разом з родиною та командою розгорнув волонтерську діяльність. Працювати доводиться ночами.

"Ми возимо пораненим їжу на фронт. Я особисто сам їжджу. Кожної неділі ми завантажуємо 10-15 машин з тисячами порцій їжі. Я об'їхав увесь південь фронту. Навіть не пам’ятаю, скільки всього й куди ми возимо", — каже чоловік.

Зберегти персонал — половина успіху

Залишити працівників було нелегко, але важливо. І війна гуртувала  колектив.

"Наша команда практично вся лишилась. Якщо в нас працює приблизно тисяча осіб в усіх закладах по всій країні, то, можливо, 10-15 людей поїхали", — не без гордості каже бізнесмен.

Навіть під загрозою окупації Києва персонал залишився у столиці.

"Мене якось Олег Сенцов попросив відвести його в Київ у квітні. Там біля нашого ресторану був великий блок-пост з військовими, й ми їх годували. З перших днів я вмовив наш колектив, який там був, одеситів з родинами, щоб не їхали з країни. Пообіцяв зарплати платити. Вся команда лишилася, усі "топи". Можливо, офіціанти та кухарі пішли в армію, але ніхто не поїхав", — каже Зарічанський.

Ресторатор продовжує відкривати нові заклади

Свої ресторани Андрій Зарічанський під час війни відкриває в Києві, на Західній Україні та в інших містах країни. Напередодні інтерв'ю він відкрив новий ресторан у столиці.

"Я беру кредити у багатьох банках, адже сьогодні важливо створювати нові робочі місця й показати нашій команді, що ми працюємо та розвиваємося.  Зараз можна закритися, чогось чекати, залізти у телефон та там просто згоріти у потоці новин. Краще розвиватись. В цьому сенс нашого життя. Ми дамо Києву крутий ресторан з найкращими цінами у світі на м’ясо. Чому б ні?" — запевняє ресторатор.

Ворог не зупинить розвиток України

На питання, що першим зробить після перемоги Андрій відповідає швидко: зустріне та обійме свого сина.

"В мене син на війні, й для мене його повернення —  найбільше свято в житті. Ми сильно любимо цю країну, цю землю, паспорт. Я все життя це цінував. Це найкрутіший паспорт: куди не приїжджаєш — ти пишаєшся тим, звідки ти. Господь дає нам ці випробування, щоб ми оцінили цю землю", — зауважив він.

заричанский

За словами Зарічанського в нього багато мрій та ідей. Він любить будувати, й навіть російська навала не зможе зупинити розвиток нашої країни.

"Ми реально чудово жили та живемо. Навіть зараз у нас краще, ніж десь у них. Головне — це люди. Наші воїни б’ються за те, щоб повернутися й тут все було, як раніше. Ресторани, магазини, щоб світло було, щоб люди лишилися. Тому я теж хочу це зберегти, щоб в місті була та сама атмосфера", — з позитивом каже Андрій Зарічанський.

Актуальне по темі

Благодійний фонд 'Майбутнє для України'
Children Hub

Children Hub — безпечний простір для адаптації українських дітей-переселенців у країнах ЄС

Понад тисяча дітей віком від 3 до 15 років щомісяця відвідує безкоштовні заняття у Варшаві

Допомогти розвивати CHILDREN HUB