Незручні, розвалюються, але рідні: як склалася доля одеських районів

Для кожного Одеса виглядає по своєму, для когось це сірі спальні райони з виключно радянською архітектурою, для інших це затишні дворики на Молдаванці. Якісь райони міста розташовані і побудовані зручніше, а інші навпаки. Однак, Одеса складається з кількох районів, в кожного з яких своя історія та свої визначні місця. 

Подробніше розповіло про історію районів Одеси Новини.LIVE Odesa.

Читайте також: Які жінки прославили "перлину" біля Чорного моря

Молдаванка

Спочатку свого існування Молдованка суттєво відрізнялася від того району, який ми звикли бачити сьогодні. Тривалий час це було звичайне село, і тільки в часи Порто-Франко цей простір включили до складу міста. Однак, навіть у дворах одноповерхових будинків виднілися великі городи. 

До речі назва “Молдованка” з’явилася після того як Молдова перетворилася на театр бойових дій між кількома державами, тому жителі рятувалися від війни саме тут. Перший перепис населення дійсно підтверджував, що сотня жителів, що мешкають там, - молдаване. Однак, наприкінці 19 століття населення району на 90% складалося з євреїв. Також там мешкали болгари і татари. 

Багато хто думає, що найпопулярніше місце на Молдаванці - Старокінний ринок, так це і було до початку 20 століття. Тоді на Мясоїдівській, 26 з’явився ілюзіон "Слон", який за згадками художника Абрама Векслера "був мрією багатьох. Там сяяли електричні вогні, гримів оркестр. У буфеті було все: морозиво, вафлі, американська халва".

В радянську епоху тут 18 грудня 1960 року почався справжній бунт. В звичайному продовольчому магазині на розі вулиць Степової і Дальницької сталася масова бійка. Військовослужбовець з емблемами будбату звинуватив продавця у тому, що йому продали неякісну горілку. У відповідь міцний продавець Юрка-Рибак його побив. А одесити стали на захист п'яного військового і зчепилися з міліцією. 

Почалися масові заворушення, які тривали аж до 10-ої години вечора. За цей час бунтівники встигли обікрасти кілька магазинів, ледь не стратили чергового та увірвався в квартиру місцевого дільничного і спробували лінчувати його за допомогою білизняної мотузки.

О 10-ій годині вечора, центр був повністю оточений озброєними військовими. До півночі більшість учасників повстання були заарештовані. Всього силовики затримали 124 хулігана. Із сотні затриманих "виявили" раніше неодноразово судимих ​​- всього 13 чоловік - і призначили їх призвідниками заворушень. Троє з них отримали по 15 років суворого режиму в таборах Заполяр'я.

Слобідка

Селище пiд назвою Слобідка виникло в 20-х роках ХIХ століття та на відміну від Молдаванки будувалося за регулярним планом. Тим, хто тільки прибував для роботи в порту давали крихітні ділянки на 2-3 сотки землі, саме тому квартали на Слобідці, як правило, не ширше 50 метрів.

Сама назва "слобідка" походить від слова "слобода" - вільне поселення. Вона займала стратегічно вигідне становище на висоті над Водяної Балки. В кінці 19 століття тут почали будувати великі лікарні, тихе передмістя росло і злилося з козацьким передмістям Кривою Балкою.

Поступово район починав розширюватися та модернізуватися. Тут провели залізничну гілку, а потім сюди почав ходити трамвай. В 1892 році на Слобідку перевели психіатричну лікарню, яка раніше розташовувалася на вул. Херсонській (Пастера). C тих пір назва селища стала прозивним. Про людей дивної поведінки або буйного темпераменту казали, що по ним “Слобідка-Романівка плаче”. Слово “Романівка” з’явилося за легендою, тому що пацієнти лікарні вважали себе царями, королями, імператорами.

Аркадія 

Сьогодні Аркадія вважається центром нічного життя Одеси влітку, і першим, хто примітив її як зручний курорт, був бельгієць Еміль Йосипович Камб'є. він продовжив маршрут свого кінного трамваю і відкрив тут курорт в 1895 році з рестораном, будівля якого знаходиться там досі. 

Назву “Аркадія” Камб'є обрав не просто так. В давнину так називалася центральна область в Пелопоннесі, що знаходилася в горах. За переказами древніх греків в Аркадії панували щастя, спокій, мир і простота моралі. Тому Камб’є запозичив саме цю назву.

В радянські часи в Аркадію вхід був платним, також стягувалися гроші і за топчани на пляжі. За спогадами Льва Штерна, за використання тапчана передбачалася плата 15-20 копійок без обмеження часу. На пляжі працювала жіночка, яка періодично продавала квитки відпочиваючим. 

Але одесити не любили платити податок. Деякі при наближенні жінки в білому халаті норовили перелягти на тапчан позаду її маршруту. Інші знаходили в піску старий квиток і пред'являли його, і якщо квиток був проданий сьогодні (квитки мали номери), платити не доводилося. Ті, що купили уже квиток в знак солідарності навмисне залишали його де-небудь в щілини між планок для наступного клієнта.

Також Аркадія часто ставала локацією для зйомок фільмів. Саме тут знімався епізод з тиграми фільму “Смугастий рейс”. Незважаючи на те, що для зйомок побудували спеціальне загородження, все ж одному з тигрів одного разу вдалося вирватися і наробити галасу серед відпочивальників.

Селище Котовського 

Спочатку Селище Котовського передбачалося, як окреме місто поруч з Одесою. Там, за планом, мали б проживати співробітники “Центроліту” та заводів на Пересипу. Однак, з’ясувалося, що район був інтегрований до міської системи адже одеські чиновники жили на ньому і з Селища діставалися центру міста.

До речі сполучення з центром та іншими районами досі є найголовнішою проблемою Селища. Раніше з нього у теплий час курсували до центра спеціальні пороми, на яких можна була дістатися Морвокзалу за 30-60 хвилин. З моменту проголошення Незалежності їх перестали так використовувати і відбуксирували на Морвокзал для морських прогулянок, а причал в Лузанівці повністю зруйнувався. 

Саме у Селищі Котовського відкрився перший МакДональдс в Одесі. Він існує на проспекті Добровольського, 116А і зараз. 

Крім цього, саме у Селищі Котовського знаходиться найвища точка Одеси. Йдеться про Жевахову гору, хоча це всього лише глиняний пагорб, заввишки 40 метрів. Своє ім’я гора отримала від героя російсько-турецької війни, князя Івана Жевахова, у якого в XIX столітті був тут маєток. В 1833 році генерал-майор князь Жевахов на прохання Михайла Воронцова поступився своїми землями для облаштування тут міських купалень. Також є і старовинна, козацька назва гори - Довга могила.

Таїрова 

Раніше на місці мікрорайону Таїрова відомий селекціонер та засновник радянської школи виноградарства і виноробства - Василь Таїров відкрив виноробну станцію. Крім того, тут розташовувалися городи і виноградники найбагатшого колгоспу імені Карла Лібкнехта. Приблизно в 1953 поля інституту почали забудовувати приватними будинками, а після і висотками. Люди так і почали говорити - я живу на Таїрова. 

Під час забудови, нові будинки мали заселити передовики виробництва порту і судноремонтного заводу. Однак, виявилося, що партійна номенклатура отримала велику частину квартир на Корольова. З цього приводу було проведено перевірку парткомісії, але з нових будинків так нікого і не виселили. Після цього кілька будинків на Таїрова так і отримали прізвисько "червоних".

Саме на Таїрова знаходиться найдовший будинок Одеси - відома “ключка”. Це житловий комплекс з трьох однакових будинків, прибудованих один до одного. Загальна довжина - 480 метрів. Тут проживає близько трьох тисяч людей. Маршрутка, щоб об'їхати цей будинок, робить дві зупинки. 

У мікрорайоні Південний найбільший в Одесі двір розміром 16 га. На просторі між двома напівкруглими 9-поверхівками довжиною по 300 метрів кожна вмістилося дві школи, футбольне поле і дитсадок.

Саме на Таїрова з’явилися перші будинки з підземними паркінгами, однак, в них не було жодної вентиляції. Тому вихлопні гази, особливо взимку, коли машини прогріваються, йшли у вікна нижніх поверхів. Оскільки в радянські часи отримати автівку було вкрай складно, багато хто використовував ці підземні гаражі для господарських цілей. 

Деякі одесити і гості міста помилково називають селище "Таїрово". Однак насправді ця назва належить селищу міського типу в Овідіопольському районі Одеської області. Правильно ж називати селище "Таїрова", оскільки він названий на честь селекціонера Василя Таїрова.

Черемушки 

Одеські Черемушки почали будувати на колишньому стрельбіщном поле, яке являло собою величезний військовий полігон, влаштований в кінці ХІХ століття на місці пасовища. Розповідають, що через велику кількість похованих тіл радянських партизанів неодноразово просідали плити на території аеропорту. У підсумку, за вказаний порівняно невеликий проміжок часу на місці майбутніх Черемушек знайшли останній притулок десятки тисяч чоловік.

Однак, радянських архітекторів це нітрохи не збентежило. Просто полігон виявився ідеальним місцем для “чудо-міста” майбутнього, який став розростатися. На заваді не став і ставок на місці нинішнього перехрестя Філатова і Космонавтів - його засипали ще коли прокладали дорогу на майбутні будівництва. 

На відміну від інших житлових масивів Одеси, Черемушки будувалися чітко за затвердженим планом Територія освоювалася планомірно по діагоналі, що йде від 1-ї станції Люстдорфської дороги до  вулиці Інглезі, куди “хрущовки” дійшли через 7-8 років після початку будівництва.

На місці парку Горького і вулиці Варненської, стояв завод ЗБВ. Вечорами саме тут любили розважатися діти та кататися на гігантському (для них) транспортері і ховатися в пірамідах із залізобетонних кілець діаметром метра півтора. А для дорослих жителів єдиним осередком культури був кінотеатр “Вимпел”, дістати квитки в який було вельми проблематично, особливо в вихідні дні. Походи в кіно тоді були святом. Там, де зараз знаходиться перехрестя Космонавтів та Академіка Філатова, розміщувалося величезне озеро, на якому діти, боролися на власноруч збитих плотах.

Більше матеріалів про Одесу

• Цьогоріч Одеса відзначає 227 років із дня заснування міста. Ми знаємо Одесу, як сучасну "перлину біля моря", столицю гумору та притаманний тільки їй колорит. Але чи знаємо звідки взялася Одеса?
• Одеса - місто з багатою історією і зовсім незвичайними людьми. Для корінного містянина немає нічого кращого, ніж вдихнути аромат рідного солоного моря, почути шум прибою, побачити, як навесні розцвітають акації, і звичайно ж, пожартувати. Завдяки особливій романтиці Одеси тут народилося багато відомих людей. Письменники, поетеси, науковці, льотчики винахідники, актори та режисери й багато інших.

Більше оперативних новин шукайте в Telegram та Viber Новини.LIVE Odesa.