Історія, гідна власного фільму: як садиба Дубецьких-Панкеєвих стала лігвом людини-вовка

У далекому ХVIII столітті на Одещині побудували величний палац, історія якого оточена таємницями, загадками та легендами. Мова йде про садибу генерал-майора Василя Дубецького, яка пізніше перейшла до Сергія Панкеєва - улюбленого пацієнта відомого психолога Зигмунда Фрейда.

Новини.LIVE Odesa розповідає, чому це місце заслуговує уваги. 

Читайте також: "Мафія" у театрі чи невдалий піар: чому Одеська опера стала епіцентром скандалу

Де знаходиться садиба? 

Звели палац між 1830 і 1854 роками. Подейкують, що за його спорудження був відповідальний автор одеських Потьомкінских сходів архітектор Франц Боффо, а парком навколо займався Іван Даллаква. Окрім того, маєток Дубецького ще тоді почали порівнювати із Зимовим Палацом Миколи І, називаючи його ніби-то зменшеною копією. Існує думка, що за це генерал-майор “пав у немилість” імператора. 

“Садиба стоїть у центрі села не просто так. Тоді вся ця земля належала пану Дубецькому, а жили тут його слуги. Тому воно й називається Василівка. На нього працювали і прокурори, і будівельники, і звичайні кріпаки. З останніх звідти ніхто не міг виїхати, оскільки у людей не було жодних документів. Тобто зараз там живуть їх нащадки”, - розповідає місцевий водій Микола Кучерявий. 

У 1861 році кріпацтво відмінили. Спадкоємці садибу вирішили продати двом євреям - Фішелю Бергмадському та Янкелю Сверліку. Згодом право власності відійшло каховському купцю Костянтину Панкеєву, син якого і став “людиною-вовком”.

Чому Панкеєва називають людиною-вовком? 

Життєпис наступного власника, Сергія Панкеєва, можна розповідати як казку на ніч. З дитинства він мав невроз, через який постійно бачив один і той же кошмар - дерево, на гілках якого сиділи вовки та передавали очима йому сигнали. 

“Мені снилося, що це була ніч, і я лежав у ліжку. (Моє ліжко була розгорнуте ногами до вікна; перед вікном росла стара ліщина. Я знаю, це була зима.) Раптово вікно відкрилося, і я злякався, коли побачив, що кілька білих вовків сиділи на гілках прямо перед моїм вікном. Їх було шість або сім. Вони були всі білі, більше схожі на лисиць або вівчарок, у них були хвости як у лисиць і вуха як у собак, коли вони звертають на щось увагу. Злякавшись, що мене з'їдять вовки, я закричав і прокинувся. Няня підбігла до мого ліжка, щоб подивитися, що зі мною сталося. Мене ще довго переконували в тому, що це сон; я чітко бачив, як відкривається вікно і як на дереві сидять вовки. Зрештою, я трохи заспокоївся, відчувши, що уникнув небезпеки, і знову заснув”, - згадував сам чоловік.

У 1906 році сестра Панкеєва покінчила життя самогубством після того, як відвідала місце дуелі Михайла Лермонтова. Через це його стан погіршився, з’явилися ознаки депресії, тому він почав лікуватися у різних спеціалістів. Серед них був і Зигмунд Фрейд. Психолог вважав, що тварини - це ключ до того, що відбувається в психіці пацієнта. Коментатори Фрейда зазначають, що вовки у сновидіннях часто підміняють батька. Ідея відкритих вікон і хижаків, які чекають і спостерігають - явна ознака пригніченої сексуальної фантазії, в якій батько є хижаком, а хлопчик - жертвою.

Лікування результатів не дало, симптоми хвороби виникали знову і знову. Коли Панкеєв почав втрачати кошти, то емігрував до Австрії, де почав працювати юристом та малювати картини. Під кінець свого життя написав книжку, у якій розкритикував Фрейда. Втім, свій слід чоловік на Одещині залишив - серед місцевих й досі існують “страшилки”. 

“Коли я була маленькою, то мені розповідали про те, як Панкеєв зійшов з глузду. Під час повного місяця він вибігав зі свого будинку навкарачки і завивав. Після цього він кидався на домашніх тварин, їв їх м’ясо та пив кров”, - ділиться спогадами жителька Василівки. 

У якому стані палац зараз?   

З 1917 по 1920 садибу займав відділ НКВД. Потім все відійшло людям і всередині розмістили клуб, адміністративні кабінети та кінотеатр. Вже тоді споруда потребувала капітального ремонту, але ним так ніхто і не займався. 

Під кінець XX століття місцеві розграбували палац повністю - вийняли віконні рами, двері, розбили стіни на цеглу для власних будівель. Як наслідок обвалився дах, міжповерхові перекриття і головна західна стіна. Зараз садиба може повністю рухнути у будь-який момент. 

У 2007 році право власності придбало одеське ТОВ “Українська Кабельна Компанія” під зобов’язання все відновити до 2017-го. На жаль, роботи навіть не починалися. 

Садиба складається з трьох двоповерхових корпусів, пов'язаних між собою одноповерховими переходами. Наразі всі стіни у аварійному стані, підлога провалена у підвали, а на місці фундаменту вже проростають дерева. Люди винесли навіть те, що було “прибите цвяхами”, тому якихось реліквій минулого там не знайти. 

Підземні приміщення розмальовані графіті, у кожне можна вільно увійти з вулиці. Є лише один потаємний прохід, яки йде далеко під землю. Туди не проходить ні світло, ні звуки, ні  мобільний зв’язок. Корреспондент Новини.LIVE Odesa спустився туди, але потрапив у глухий кут. З якою ціллю власники маєтку зробили такий довгий коридор - невідомо. 

На жаль, вірогідність повного обвалу палацу занадто велика, а рятувати його ніхто не поспішає. Тому залишається лише встигнути відвідати це місце, до того як воно відійде у вічність.

Більше оперативних новин шукайте в Telegram і Viber Новини.LIVE.