"Окупанти крали не для науки": одеський історик про долю заставних Аккерманських плит і пограбування музею в Херсоні
Поділитися
Історичні пам'ятки — чотири заставні плити, що у XV столітті прикрашали стіни Аккерманської фортеці на Одещині, — на щастя, не були викрадені окупантами і досі залишаються у Херсоні. Після деокупації місто обстрілюють росіяни, а суспільство хвилюється, бо артефакти історично важливі не тільки для України.
Навіщо росіянам музейні експонати та яка їхня історична вага для держав, окрім України, спеціально для Новини.LIVE розповів доктор історичних наук Андрій Красножон.
Вкрасти історію
У листопаді минулого року, коли росіяни тікали з Херсона, з міста вивозили все: техніку, речі херсонців і навіть єнота.
Дивом лишилися на місці реліквії. Усі чотири плити були відкриті ще в XIX столітті та досліджувалися напередодні Першої світової війни. Потім їхні сліди загубилися на ціле століття. У 2012 році одеський історик Андрій Красножон, гортаючи видану у Львові "Ілюстровану енциклопедію вірменської культури в Україні", звернув увагу на кольорову фотографію однієї з білгородських плит.
Під знімком було зазначено, що плита зберігається у фондах Херсонського краєзнавчого музею.
У січні 2013-го він виявив там і решту пам'ятників, що безслідно зникли. І ось зараз був шанс знову втратити їх назавжди. Окупанти просто не встигли вивезти Акерманські плити, впевнений історик, адже цінність їхню неможливо навіть уявити.
"Джерела писемного типу про історію походження фортеці Аккерман у Білгороді-Дністровському не збереглися, окрім тих чотирьох плит. Була п'ята, але вона втрачена у XIX столітті. Тексти цих плит несуть пряму, безпосередню інформацію хто, де і навіщо відбудував ту чи іншу частину фортеці", — розповідає Андрій Красножон.
Встановлення копій заставних плит на Акерманській фортеці закінчили навесні цього року. На кожній з них є написи чи зображення, які позначають, хто був відповідальний за будівництво або герби турецького султана та молдовського князівства.
Цей унікальний історичний доробок почали досліджувати 1848 року. З того часу і дотепер в історіографії України, Молдови, Румунії та російської федерації тривала постійна та копітка робота з вдосконалення читання текстів з цих плит.
За словами Андрія Красножона, артефакти були дещо пошкодженні, а доступ до оригіналів впливає на якість їхньої реконструкції, але грабування росіянами Обласного краєзнавчого музею в Херсоні не мало суто наукової мети.
"Там не йшлося загарбати для професіоналів якісь артефакти для вивчення. Доступ до вивчення у науковців був. Навіщо було їх чіпати? Не знаю. Щоб розподілити їх серед бенефіціарів чи на подарунки? Навіщо витягувати давньогрецькі вази? Це виключно грабіжницька логіка, не фахівців", — ділиться здогадками науковець.
До війни одна із різьблених плит увійшла до збірки давньогрецьких надписів з Північного Причорномор’я російського авторства. Однак після відходу росіян виявилося, що артефакти залишили на місці.
"Це означає, що серед російських вчених є відповідальні особи, й вилучення цих артефактів не сталося через відсутність консультацій фахівців. Люди, які виймали цінності з фондів музею, не знали, яку цінність має Білгород-Дністровська колекція", — додає історик.
Музеї, що отримують артефакти злочинним шляхом, не можуть доповнювати ними експозиції чи окремі виставки. До того ж такі музеї підпадають під санкції, тому не демонструють "знахідки", а ховають. За словами історика, схожа історія склалася з Аккерманськими плитами й під час Другої світової війни. Адже знайдені у XIX столітті артефакти зберігались тривалий час в Одесі.
"У нас є досвід румунської окупації Одеси у 1941 році, коли вивезли купу матеріалів. Вони досі у румунських музеях, і довгих 80 років поза увагою науковців, не видаються публікації про них. Все через "нечисту" біографію артефактів, бо їх просто свого часу вкрали. А дирекція не хоче показувати, що є співучасником хоч і історичних, але злочинних дій", — розповідає ректор Красножон.
Врятувати колекцію від ракет
Незважаючи на історичні стосунки Румунії та Одеси, одним з перших з міжнародного культурного пулу про долю плит опікувався румунський міністр культури Лучіану Ромашкану, він написав до свого українського колеги. Андрій Красножон підтверджує, що артефакти несуть історико-культурну цінність як мінімум трьох сучасних країн. Та не менш важливі експонати вже вважаються втраченими.
"В Обласному херсонському краєзнавчому музеї нараховувалося 150 тисяч експонатів. З експозицій вивезли все, частково з фондів. Було що красти. Знаю, що там зараз працює міністерська група з оцінки втрат музею після окупації. Можемо говорити про 60% втрат", — констатує історик.
До порятунку цінної колекції з Аккерманської фортеці долучилася й Молдова. Науковці й історики-дослідники сподіваються, що після тиску на міністерства культури своїх країн плити вдасться вивезти, адже музей частково постраждав після обстрілів.
Читайте Новини.LIVE!
