Питання безпеки та виживання — що думають одесити про повернення ядерного статусу Україні

28 років тому Україну змусили повірити у те, що світ втомився від воєн, тож більше їх на європейському континенті не буде. Так, у середині 90-х років, наша країна, маючи третій у світі ядерний арсенал озброєння, відмовилася від нього в обмін на "вічний мир та захист" з боку східного сусіда — РФ, який через чверть століття прийшов з великою війною. 

Журналісти Новини.LIVE поцікавилися в одеситів, чи варто Україні відновити ядерний статус. 
 

Гарантії безпеки

Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році Україна успадкувала третій за величиною арсенал ядерної зброї. Але вже у 1994 році Росія, США, Велика Британія та наша країна уклали Будапештський меморандум, за яким ми мали передати усю зброю північно-східному сусіду. Її було настільки багато, що останні снаряди вивезли до РФ лише через майже 2 роки — з того моменту Україна втратила свій ядерний статус. 

Зараз в Україні триває війна, яку почала Росія, хоча вона мала нас захищати. Тому у суспільстві виникають розмови щодо відновлення ядерного статусу як гарантії у майбутньому захиститися від чергових спроб країни-агресорки вдертися з війною. Частина одеситів підтримує таку думку. Зокрема, Наталя вважає, що це є зараз необхідністю.

"Мабуть, так. І я так думаю, щоб не боятися нової загрози з боку східного сусіда", — каже Наталя. 

Містянку підтримує й інша одеситка. Марина поділяє думку, що ядерна зброя може нас захистити, але не виключає варіанта, що РФ це не зупинить та можуть бути більш руйнівні наслідки для нашої країни. 

"Я думаю, що це вимагає певних витрат. Чи є це гарантією безпеки? Мені важко однозначно відповісти, не знаю", — додає Марина. 

Може стати гірше

Але все ж частина містян побоюється повернення такої серйозної зброї до України. Це переважно люди старшого покоління, які добре памʼятають, чого нашій країні вартувало її утримання. Тож вони проти початку будь-яких ядерних програм. 

"Ні, не потрібно нам нічого повертати. Це небезпечно. Не тільки для нас, а й для усього світу", —  вважає одеситка. 

А от Олена категорично впевнена, що нарощення будь-якої зброї — це не вихід. І сьогодні всі країни мають зменшити свої потужності, аби вберегти планету від глобальної катастрофи. 

"Не треба нам ядерної зброї, це не вихід. Я взагалі за повне обеззброєння в усьому світі. Тоді й не буде війни, а люди житимуть у мирі та злагоді", — підсумовує Олена. 

Що Україна втратила

Станом на 1991 рік ядерний потенціал України становив понад 100 мільярдів доларів, з яких переважну частину становила саме тактична зброя та техніка. Так, на території нашої країни перед отриманням безʼядерного статусу було: 

• 176 міжконтинентальних балістичних ракет: 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна):
• стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43);
• від 1514 до 2156 ядерних боєзарядів для стратегічної зброї;
• від 2800 до 4200 тактичних ядерних боєзарядів.

Однак Україна не могла самостійно обслуговувати такі потужності, через що й погодилася на укладання мирних угод. 

Слід наголосити, що великої війни у центрі Європи можна було б уникнути, якби країни Заходу не змусили Україну віддати свій ядерний арсенал своєму найголовнішому ворогу, з яким має спільні кордони. Тому зараз питання з відновлення статусу є одним з найважливіших та найгостріших, як всередині нашої країни, так і за її межами.