Поїздка до Криму та столи на всю вулицю: як одесити відзначать день перемоги
До України почало надходити більше зброї, а отже, ми серйозно готуємось до звільнення Батьківщини. Скоро весна, і, як каже військове командування, час змін. Одесити вже планують своє майбутнє без русні, та перемога не буде "солодкою".
Якими будуть дії після перемоги — Новини.LIVE запитали в одеситів та гостей міста.
"Чекаємо на повернення рідних"
Одеса під час війни дала прихисток сотням тисяч українців, які тікали від війни. Хтось у нашому місті знайшов дім, а хтось чекає на повернення в рідні краї, які зараз звільнюють наші Збройні сили. На думку одеситок Ольги та Ірини найперше, що треба зробити, дочекатися тих, хто весь цей час боровся за волю Батьківщини.
"Будемо святкувати, радіти та чекати на повернення наших рідних. Сподіваємось на підтримку, нам приємно, що нас підтримує весь світ. Дуже трепетно, коли щоразу переглядаєш телебачення ми робимо висновки, що про нас знає весь світ. Цією перемогою ми маємо захистити весь світ, щоб ця навала ніколи не встала з колін", — каже Ольга.
Ірина додає, що після повернення кордонів, на жаль, не повернути полеглих воїнів. Тож попереду у нас багато роботи.
"Зброя це зброя, але гине наше молоде покоління. Буде багато каліцтв, тому треба, щоб до цього також приєднався весь світ. Це велика втрата ми й так переглянули своє життя з цією війною. Треба бути людяними, відкритими та добрішими", — додала Ірина.
"Не перетворити перемогу в "Можем повторить"
Одеська молодь мислить широко, плануючи свої дії після звільнення України від окупанта. Ілля відзначає, що перемога не повинна звеличувати, а навпаки об’єднувати українців.
"Я, напевно, поїду містами України, подивлюсь, що там на заході та на сході, де можна буде безпечно пересуватися, щоб потім мати надію, що все це підніметься. Щоб наша перемога не перетворилася в "можемо повторити", як це на росії. А по-друге — питання суспільства та єдності, щоб українізувати Одесу. Щоб вона не була окремим острівком, пробудити людей, бо вони частина України, будьте ласкаві робити поштовхи до того, що б не відокремлюватись, бо це трохи імперські наративи", — розповів хлопець.
Одеситка Оксана розповідає про свій день, якщо завтра вранці скажуть, що Україна перемогла у війні з росією. План простий.
"Об’єктивно, перше — зайти в Телеграм, порадіти, подивитись новини. Написати своєму братові, що він був неправим, коли підтримував Шарія", — каже дівчина.
"Поїду на батьківщину"
На думку Катерини, коріння якої в Запоріжжі, українці мають усвідомити цінність незалежності. Зараз вона мріє побачити рідних, які зараз перебувають в окупації.
"Найперше, навіть не думаю, я просто буду щаслива. Мабуть, відсвяткую зі своєю сім’єю. Те місце, звідки я родом, зараз під окупацією, тож я хочу поїхати туди, аби провідати близьких, ось це моя мрія. Наскільки скоро не знаю, але я впевнена, що перемога буде за нами. Треба цінувати нашу незалежність, треба допомагати країні розвиватися і вчитися бути щасливими", — розповідає Катерина.
За словами Тетяни, на звільнення чекають і на Донбасі. Рідні мріють, щоб хлопці із ЗСУ прийшли якнайшвидше.
"Плану немає, але, мабуть, поїду в Крим. А чому ні? Чекаємо на ЗСУ. У Донецьку у мене тато, може не всі, але там теж чекають на звільнення. Але ми чекаємо. Треба цінити своє життя і те, що маєш. Прямо зараз жити, а не відкладати на завтра, післязавтра щось", — розповіла донеччанка Тетяна.
А от одеситка Інна бачить момент, коли дізнається про закінчення війни, по-одеськи. Адже перемога України буде спільно, отже відзначити це треба всім.
"Після перемоги винесемо стіл, як раніше, та покличемо всіх людей святкувати перемогу. Перемога буде, та чи буде останній важкий бій, сподіваюсь, що зброю завезуть і вивезуть назад", — розповіла Інна.
"Буду працювати далі"
Військовий Василь, котрий взяв кількаденну відпустку каже, що роботи багато, але радить вірити й докладати зусиль, щоб та довгоочікувана перемога настала якомога раніше. Адже її наближають не лише герої на передовій, а й кожен українець.
"Я безпосередньо цим займаюсь, набираємось сил і йдемо далі звільнювати нашу землю від окупантів. Потрібно нам працювати, відпочивати, відбудовувати й навчатися", — каже Василь.
На кілька днів до Одеси приїхало подружжя нікопольчан. Чоловік Дар’ї — військовий, який служить "на нулі". Тож вони, як ніхто знають ціну перемоги, яку виборюють кожним сантиметром, наближаючись до українських кордонів.
Одеситка Наталя вірить, що скоро українці почують хороші новини. Проте, аби не зурочити, дівчина просто вірить, а основну справу зроблять ЗСУ.
"Та я не знаю, будемо святкувати, мабуть, згадувати всіх наших бійців, дякувати їм при можливості, не знаю, важко уявити. Вже хочеться, щоб це нарешті сталося. Дуже. Боюся наврочити, плекаю надію що до літа все звільнили. Дуже вболіваю за наші ЗСУ, щоб вже та зброя приїхала і ми всіх їх знищили. У своїй голові не ставлю дат, дедлайнів немає", — розповіла Наталя з Одеси.
Більшість одеситів не знають, що зроблять у перші хвилини, коли дізнаються, що мрія всіх українців здійснилася. Однозначно, це будуть сльози — за полеглими воїнами, за тисячами безневинних жертв терористки-росії, розбитими мріями та спаленими містами. Це будуть сльози, що вмиють Україну, яка знову буде сильною на кожному сантиметрі свого кордону.
Читайте Новини.live!