"Дитина — не квиток для перетину кордону": голова одеської служби у справах дітей Юлія Нікандрова для Новини.LIVE

В Україні спостерігається бум на усиновлення. Проте такий потяг під час війни не завжди означає, що родина стане опікунами. Адже потенційним батькам треба пройти довгий шлях та довести, що вони можуть взяти дитину та не відмовляться від неї за два тижні.

Яка зараз процедура усиновлення, кого можна взяти під опіку і чи можуть малюків використовувати в особистих цілях — відповіді на ці питання дізналася в ексклюзивному інтерв'ю з начальницею служби у справах дітей Одеської міськради Юлією Нікандровою редакторка Новини.LIVE Світлана Довжук.

— Чи змінилася процедура усиновлення і скільки сьогодні дітей-сиріт лишаються в Україні?

— У принципі, процедура усиновлення не змінилася. Єдина перешкода — діти здебільшого перебувають за кордоном. Їх усиновити неможливо, оскільки неможливо встановити контакт між потенційними батьками та дитиною. Зараз немає окремої організації чи установи, яка б опікувалася питанням встановлення контакту потенційної сім'ї за кордоном.

Це ж стосується й опікунства. Взяти дитину під опіку зараз можуть лише родичі, які поїдуть за нею за кордон. Зазначу, що під опіку підлягають тільки ті малюки-сироти або ті, чиї батьки позбавлені батьківських прав.

— Охочих взяти дитину стало більше?

— Під час коронавірусу усиновлення було гіршим, ніж під час війни. Тож якщо говорити про цифри, то 35 дітей вже знайшли своїх батьків.

Ще 46 пар хочуть всиновити дитину, 27 пар з початку року було відправлено на курси батьків, і вони вже зібрали всі документи.

Але треба визнати той факт, що люди здебільшого хочуть малюків, а також одну чи максимум дві дитини, якщо йдеться про братів і сестер. А ось тих, кому виповнилося 9, 10, 15 років, мало хто з українців розглядає як своїх майбутніх дітей.

— А чи були такі випадки, коли пройшли всі процедури, взяли дитину, а потім передумали?

— Були люди, які повернули дитину через 13 років. На запитання "Чому?" мати відповіла, що у дівчинки генофонд поганий. Я завжди кажу: це не генофонд поганий, ця дитина прожила з вами все своє життя. Тому, якщо ви не справляєтесь з нею, то винні тільки ви. Адже ви так виховали.

Вам казали, що бути батьками — це велика праця, що доведеться зіткнутися з пубертатним віком, гормональними, психологічними факторами, і вам це потрібно пережити та розв'язувати ці проблеми. Ви сказали, що це ваша дитина, коли її всиновлювали. Чому зараз ви її повертаєте?

У підсумку до закладу повертається дитина з повністю поламаною долею. Психологічно дитині буде дуже важко, оскільки довіри до дорослих у неї вже не буде. Тому я завжди говорю: перш ніж взяти дитину, подумайте, наскільки ви готові до цього серйозного кроку.

— Воєнний час диктує нові правила. Чи були такі випадки, коли дитину хотіли взяти, щоб виїхати за кордон за пільговими умовами?

— Хочу одразу попередити тих, хто думає, що це просто — взяв дитину та поїхав. Мовляв, вас ніхто не знайде, ви будете тими, хто не підпадає під  ювенальну превенцію та контроль соціальних служб країни, куди ви поїхали. Ви навіть не уявляєте, що буде з вами за кордоном, якщо ви, як опікун, не виконуватимете своїх обов'язків.

За кордоном усі наші документи нелегітимні, й для того, щоб бути в рамках закону, вам насамперед потрібно буде легалізуватися. На території Польщі це робиться через суд. Але, не дай боже, вам порушити права дитини — ви житимете в суді, прокуратурі та поліції. Це я мовчу про консульські установи. Там дуже ретельно вивчають, хто ви та звідки дитина. Тому 300 разів варто подумати над тим, чи варто використовувати дитину, як квиток для переходу кордону!

— Скільки сьогодні дітей перебувають за кордоном після евакуації?

— Якщо говорити про дітей з Одеської області, то десь приблизно 700 вихованців у Польщі та на берегу Балтійського моря. Будинок дитини також евакуювався до Литовської республіки. І зараз готується ще одна евакуація дітей.

Загалом в перші місяці війни нам було дуже важко вивозити наших дітей. Сьогодні завдяки нашому досвіду з'явилася постанова про евакуацію дітей. Саме вона зараз систематизує весь цей процес.

Усі діти мріють повернутися додому до Одеси. І всі ми сподіваємося, що це станеться якнайшвидше.