Тест ДНК не причина — чому не визнають батьківство загиблого військового

Максим Волошин з перших днів війни пішов добровольцем на фронт, а в лютому минулого року загинув у боях за Авдіївку. За час війни у нього зʼявився син, якого герой жодного разу не побачив. Але перед маленьким Гордієм стоїть велика задача — довести, що він син свого батька. Як виявилося, навіть за наявності ДНК-тесту та відсутності будь-яких розбіжностей з боку родичів, довести батьківство в Україні не так просто, тим більше коли навіть Міністерство оборони виступає проти. 

З чим доводиться стикатися матерям, які народили синів від героїв України, — у матеріалі журналістів Новини.LIVE.

Загинув у бою за Авдіївку

Фотографію Максима Волошина можна побачити практично на початку Алеї Героїв України в Одесі. Молодий хлопець дивиться крізь перехожих вдалечінь. Він любив життя, і були великі плани на майбутнє, але тут прийшов ворог на нашу землю, і Максим, не замислюючись, покинув усе і пішов добровольцем захищати Україну. В Одесі в нього залишалася цивільна дружина Валентина, яка чекала на свого героя, але... 

На початку війни спеціальність оператора БпЛА була дуже дефіцитною та затребуваною. Серед умільців, які могли впоратися з дронами, був Максим Волошин, який не лише брав участь у бойових завданнях, а й вчив інших бійців керувати "бойовими пташками". 

"Мені хлопці розповідали, що він багатьох навчив керувати дронами. І він мені завжди казав: не хвилюйся, все зі мною буде добре. Але вийшло так, що їхню бригаду перевели на лінію зіткнення, де і він і загинув", — розповідає цивільна дружина військового Валентина Юркова. 

Жінка додає, що сталося це у лютому 2023-го, за два місяці до народження сина. Бригада Максима потрапила під ворожий артилерійський обстріл у місті Авдіївка Донецької області.

"Мені його родичі сказали, що загинув він за 12 кілометрів від рідного дому в Донецьку, а поховали в Одесі. Я тоді була вагітна. І ми чекали відпустки, щоб зареєструвати наш шлюб. Але не встигли. Я довго не могла сприйняти його смерть, і досі мені важко", — каже пані Валентина. 

Варто зазначити, що загибель Максима певним чином "врятувала з окупації" його батьків, які понад 10 років жили у Донецьку. Наразі вони мешкають в Одесі та допомагають Валентині виховувати онука. 

"У нас хороші стосунки. Вони визнають мене, визнають дитину. І якби була така практика, то вони б назвали мене офіційною невісткою навіть", — наголошує жінка. 

Судові баталії за батьківство

Попри прийняття родичами, Валентина Юркова не може вже півтора року довести право на батьківство у суді. Вона розповідає, що Міністерство оборони виступило проти, незважаючи на те, що є ДНК-тест, який на 99,9% збігається зі зразком Максима Волошина.

"Коли Максима привезли, ми ще в моргу взяли його матеріал та через місяць після народження порівняли з Гордієм. Тобто підтвердили, що ця дитина моя та Максима. Після цього ми з адвокатом написали до РАГСу листа про те, що просимо визнати, записати свідоцтво про народження батьком дитини. Але прийшла відмова, бо зробити це можна лише через суд", — зазначає Валентина Юркова. 

Після цього почалися суди. І, як розповідає жінка, апеляційні засідання постійно переносяться. Адже цивільний чоловік загинув на війні, і всі рішення щодо  нього мають проходити через Міністерство оборони. 

"Міністерство оборони написало клопотання, що суто гіпотетично я можу подавати на виплати, які можуть отримувати рідні після загибелі військовослужбовця. І суддя за це схопився, бо тепер є спірний момент. Але я не розумію, як вони можуть бути проти, якщо є аналіз ДНК, який підтверджує, що це його дитина? Якщо діти можуть отримувати, чому мій син не може отримати? Чим він відрізняється від тих, які в офіційному шлюбі народжені?" — обурюється жінка. 

Проте жінка зазначає, що у заяві до суду вказала, що не претендує на виплати від держави. Проте пільги для дитини потрібні, бо вони за законом в неї мають бути. 

"Дитина росте. І скоро в дитячий садок треба. Мені треба якось теж його оформити. Та й син має знати, що батько герой. Що він не побоявся та пішов захищати країну. Для мене це важливо", — додає Валентина. 

Чому справа затягується

Цивільна дружина загиблого героя підкреслює, що схожих справ дійсно зараз багато, адже не всі пари встигли оформити офіційний шлюб. І саме через це процедури визнання батьківства ускладнюються, бо "всім кажуть по-різному робити". 

"Ми подали в односторонньому порядку заяву, але суддя наголошував на тому,  що треба було в позивному подавати. Але ж і є такі справи, які подавалися в позивному порядку. І їх теж повертали і казали, що треба було подавати в окремому, як у мене. Тобто виходить якесь замкнуте коло", — каже жінка. 

Наразі Валентина Юркова готується до наступного судового засідання, яке є надія, що не скасують. Для неї найголовніше — справедливість і статус дитини в майбутньому. 

"Я хочу вписати чоловіка у свідоцтво про народження сина. Це його памʼять та спадок. Бо він взагалі не бачив батька. Але я хочу, щоб хоча б законно його визнали", —  підсумовує Валентина Юркова. 

Пам'ять — це все, що залишилося у цієї сім'ї. Син Максима ніколи не зможе побачити батька. Яким він був, йому розкажуть тільки рідні. Але сьогодні через якісь бюрократичні перепони маленький Гордій навіть не може отримати прізвище того, хто віддав своє життя за Україну. Хоча це те, що має залишитися назавжди з ним.

Нагадаємо, родини або батьки загиблих військових можуть отримати допомогу на поховання, а також компенсацію витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків. Для цього необхідно подати лікарське свідоцтво та свідоцтво про смерть, на основі яких видається витяг з Реєстру про смерть. 

Також ми повідомляли, що нещодавно Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка передбачає підвищення розмірів грошових компенсацій для військових ЗСУ у разі отримання поранень та встановлення інвалідності І-ІІІ групи. Також було збільшено виплати родинам у випадку загибелі військовослужбовця, проте ці зміни не стосуються бойових дій.