Вистави під звуки вибухів та тривог — мистецтво у воєнній Одесі

У період війни необхідність у культурі та творчості зростає у кілька разів. Можливість побачити свої улюблені вистави, артистів чи просто театр, що відволікає від щоденної тривоги та депресії. Але як сьогодні живе мистецтво в Одесі? 

Про це у Міжнародний день театру журналісти Новини.LIVE поговорили з директоркою Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного Оленою Редько. 
 

Першими розмістили "дружні" посилання ворогу

На початку повномасштабного вторгнення кожен одесит міг бачити на рейді, неподалік від узбережжя, російський десант, який намагався висадитися у нашому місті. Однак йому завадила стихія та Збройні сили України. Театр музкомедії був ініціатором розміщення у місті послань окупантам, зокрема найвідомішим з них залишається "Если маму кто-то тронет, того мама похоронит". 

"Ця ідея прийшла нашим співробітникам, які захопилися цим і займалися цілодобово. Вони постійно думали, де їх повісити, аби люди постійно бачили та не занепадали духом. А вже пізніше до них приєдналися художники з нашої спілки", — сказала директорка музкомедії Олена Редько. 

З першого дня війни храм Мельпомени зачинив свої двері для відвідувачів, вистав не відбувалося, а його робітники почали активно займатися волонтерством. Зокрема, театр передавав на фронт бійцям маскувальні сітки та інше спорядження для схованки в польових умовах.

"Ми вигрібали усе, що є в нас на складах: шкарпетки, труси і шили білизну та маскувальні сітки. Ближче до зими робили матраци для бліндажів. Також допомагали деревиною, з якої робили попереджувальні знаки про замінування моря", — додала художня керівниця. 

Також актори не забували й про професійну діяльність. Вже на початку березня трупа театру почала давати польові концерти на передовій, у шпиталях, блокпостах та військових частинах. А пізніше почала радувати глядача у парках Одеси. 

Як змінився театр за роки війни

Театр — досить конкурентне середовище, але на час війни митці забули про це й обʼєдналися заради спільної справи, а конкуренція відійшла на другий план. А зміни відбулися більше на психологічному рівні, адже кожен хвилюється, коли починає лунати повітряна тривога і виставу необхідно зупинити. 

"Коли звучить сирена, ми зупиняємо виставу та ведемо глядачів у сховище. Але ми зараз працюємо спокійніше. Коли ми бачимо, які оплески в кінці вистави і як люди сприймають, вони дякують нам", — зазначила Редько. 

Повернення глядачів до театру

Одеська музична комедія була однією з перших, хто відчинив свої двері для глядачів, а у гримерках знову стало галасно під час репетицій. Директорка театру зазначає, що було страшно, але безпекова ситуація дозволяє вчасно вивести глядачів до укриття у разі загрози.

"Було страшно, і зараз боїмося.  Але ми повинні робити свою справу. І всі ці півтора року ми бачимо, з якими очима люди приходять до театру і з якими виходять. Це різні люди: заходять усі засмучені, часом налякані, а виходять з усмішкою, вони повертаються до життя", — додала директорка театру. 

Відкриття театру не стало помилкою, адже на вистави приходять воїни, які боронять нашу країну та дякують за те, що життя триває. За словами Олени Редько, це їх стимулює та вселяє віру у краще майбутнє. 

Українізація театру

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну всі вистави в академічному театрі музичної комедії проходили російською мовою, однак війна внесла свої корективи. Наразі директорка каже, що репертуар на 60% складається з україномовних спектаклів, а інші залишаються мовою оригіналу з титруванням. Зокрема, йдеться про постановки за творами Ільфа та Петрова. Водночас усі дитячі вистави показуються виключно державною. 

"Зараз у нас одна вистава йде англійською мовою навіть. Законодавство дозволяє нам так працювати. Перекладати Ільфа і Петрова з мови оригіналу майже неможливо, адже втратиться увесь гумор та сатира", — сказала Олена Редько. 

Труднощі роботи сьогодні

Війна безсумнівно внесла свої корективи у роботу театру. Адже 13 його працівників стали на захист країни. Також ускладнюють життя відключення світла через ворожі атаки по енергосистемі. 

"Але у нас немає проблем з бажанням жити і працювати — це важливо. Ми кожного дня і кожної тривоги клянемо тих, хто не дає нам жити. Але ми обовʼязково переможемо", — наголосила очільниця театру.

У звʼязку з частішанням атаки на критичну інфраструктуру театр був вимушений перейти на живлення від генератора. Але Олена Редько наголошує, що це досить великі витрати, але будуть їх покривати стільки, на скільки вистачить коштів

Що можна подивитися

Вже тривалий час у театрі музичної комедії готують велику прем'єру — "Ніч у Венеції" Йогана Штрауса. Оперету глядачі можуть подивитися вже наприкінці квітня з урахуванням усіх безпекових вимог. 

"Взагалі у нас цей рік — рік міжнародних міст. Адже після "Ночі у Венеції" ми чекаємо на двоактне шоу "Вечір у Буенос-Айресі". Всіх запрошуємо", — підсумувала Олена Редько. 

Для Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного вже стало доброю традицією у Міжнародний день театру робити своєрідні подарунки для глядачів. Кожен, хто захоче у цей день відвідати театр, може придбати квиток лише за 50 гривень. Цьогоріч обрали улюблену оперету одеситів "Сільва".