"Завершені всі посудини. Їх лишилось вкрити патиною та встановити": скульптор Михайло Рева про фонтан на честь 300-річчя Григорія Сковороди

Відомий одеський скульптор та художник Михайло Рева разом з командою архітекторів працює над будівництвом масштабного для української культури проєкту — фонтану на честь 300-річчя славетного філософа Григорія Сковороди. Ця скульптура повинна була відкритись у 2022 році на Харківщині, у селі, де похований класик. Але війна внесла свої корективи.

Михайло Рева в ексклюзивному інтерв’ю розповів кореспонденту Новини.LIVE Дмитру Богомолову про ідею роботи і як прийшло натхнення.

— Почнемо з головного, як з'явився проєкт фонтану на честь українського філософа Григорія Сковороди?

— Над проєктом фонтану я почав працювати понад півтора року тому. В цьому році на Івана Купала ми повинні були його відкрити під Харковом, у селі Сковородинівка, де похований Григорій Сковорода. Цей фонтан мав стати як наріжний камінь, де сходяться усі шляхи. Там якраз таке унікальне місце, де йде дорога від музею до дуба, та цей же шлях веде й до могили. Там росте такий подвійний дуб. Це неймовірне місце, де мав на горі стояти цей фонтан, а знизу старий яблуневий садок з такими пагорбами.  

Ось ми планували його там встановити до 300-річчя Григорія Сковороди. Над цим працювала ціла команда архітекторів на чолі з Олегом Дроздовим. Це харківський архітектор, дуже відомий, та мій друг. Працювала команда істориків, люди пов’язані із Міністерством культури.

До 24 лютого проєкт був готовий майже на 70%. Наразі частина з граніту виготовляється у Дніпрі. Мною завершені вже всі посудини. Їх лишилось вкрити патиною та встановити. Але я не можу це зробити, адже спочатку потрібно поєднати граніт з бронзою.

— А в чому полягає сама ідея?

— Я проаналізував Григорія Савича. Найперше мене потрясло те, як поєднуються часи. Він випередив час, думав про людину, як про Божу посудину. Нерівна всім рівність. Ми різні. Кожен з нас. Але він бере саме стільки сутності від Бога, яку він здатний взяти. Як іншої енергії, не божественної.  

Він намалював цей фонтан, який зараз зображений на українській купюрі у 500 грн. Він це робив як чудовий графік, адже вражаюче малював. Але як це перетворити в образ скульптури? Це тримірний вид мистецтва, а не плаский. Він займає простір, середовище, створює акцент.

Я подумав про те, що божественна сутність — це зерно світобудови, зерно життя.  З цього все почалося. Ці посудини, які входять як в лоно. Вони мають свою матрицю, яка входить в це зерно. З цього зерна, з центру йде вода, яка стікає вниз та наповнює кожну посудину. 

При цьому кожна посудина має свій філософський сенс. Сковорода був філософом-космополітом. Він об’єднував різні релігії. Вивчав філософів давнини. Цей сплав давав йому можливість побачити світ по-своєму, пропустити його скрізь себе. Такі формули мудрості. 

— Наскільки зараз це особливо відчувається під час війни. Люди повинні ще більше розуміти свою сутність. 

— Це випробування для нас. Воно ще буде продовжуватись. Це не лише випробування духу, плоті та волі. Але й духу як душі. А Сковорода — це дух України, душа України. Тому тут нам доведеться багато чого переусвідомити. Коли закінчиться війна, це будуть перші об’єкти на нашій душі.

— Ми знаємо, що ви зараз дуже підтримуєте Україну. Створюєте фонди, надаєте допомогу військовим, взагалі робили багато проєктів. Що вас надихає?

— Я шкодую про те, що не можу дуже гарно розмовляти українською мовою. Тому що, мабуть, найголовніша мова, якій я навчився за всі ці роки — це мова мистецтва. А ми живемо за часів хаосу, коли не тільки все руйнується. Зникають глибинні речі, які наповнювала любов, а тепер наповнює ненависть. Нас наповнює помста.

А мистецтво — це той еліксир, який лікує душу. Повертає в лоно любові. Тому у художника дуже важливе завдання. Пов’язане навіть не з війною, а з тим меседжем, з тією енергією та переживаннями, які ми зафіксували. Це буде пам’ять про те, що ми пережили та меседж іншим поколінням. Тому це дуже важливо.

Я зараз намагаюсь знайти ці формули, сенси, які ми вже будемо бачити після війни. Коли говорять гармати, музи мовчать. Але вони не мовчать, вони все одно створюють. Зараз це завдання для кожного художника — своєю мовою, своєю енергією фіксувати ці переживання. Ці неймовірні почуття. Це теорія біблійського масштабу. Зрада біблійського масштабу. Тут багато про що можна подумати. 

— Проєкт із фонтаном буде доведений до кінця?

— Я сподіваюсь, що ми реалізуємо його в тому місці, де планували. На жаль, музей розбомбили. Туди влучила ракета та його повністю знищили. Це було ще в травні. Його необхідно заново відновлювати. Там й так було небагато експонатів. Взагалі була ідея створення Міжнародного філософського центру. Це неподалік від Харкова, десь 20-30 км.

Я сподіваюсь, що це буде так, як задумали. Зараз звучать інші пропозиції — у Києві це встановити. Але я прихильник того, що це повинно бути там, де це задумано, де витає дух Сковороди.