"Античність" у самому центрі Одеси: історія найстаршого в місті Нового ринку

Усі знають Одесу завдяки Привозу, але суперечки про те, який з ринків найстарший, тривають досі. І багато хто стверджує, що саме Новий був першим ринком у повному розумінні цього слова, на ньому навіть церква була понад 100 років. А зараз тут можна придбати все, починаючи від харчових продуктів й закінчуючи павербанками та навіть меблями. 

Детальніше про історію Нового ринку — в матеріалі кореспондента Новини.LIVE.

Де бере початок торгівля в Одесі

Одеса від самого початку задумувалася як торговельний порт і торговий центр і повністю виправдала ці очікування в перші двадцять п'ять років. Активна внутрішня та зовнішня торгівля в місті закипіла одразу після розбудови міста. 

Але перші одеські торговельники збиралися в районі Старого базару, він же Вільний ринок. Приблизно в цьому районі, за даними історика Олега Лугового, пізніше з’явився Привоз. Але спочатку продавали без жодної інфраструктури, тому місць для всіх охочих продавати не вистачало. Натовп не подобався одеситам — місто раз у раз остерігалося спалахів чуми.

Нові, більш безпечні в епідемічному плані кам'яні торгові ряди було вирішено збудувати в районі Херсонської площі.

Фасадна частина та головний вхід Нового ринку розташовані на вулиці Торговій. Вперше ця вулиця з’явилась на плані міста саме у 1809 році. Автором проєкту був німецький військовий інженер Єгор Ферстер, але історики кажуть також, що це стиль італійського архітектора Джованні Фраполлі та, ймовірно, його брата Франческо.

"Архітектуру намагались робити одноманітною. Ми знаємо ці будинки, які приписують братам Фраполлі. Такі з колонами — те, що від них збереглось. Вони в такому стані, що є загроза їх втратити. Збереглися по два такі будинки на Кінній і Торговій", — каже історик Олег Луговий.

Архітектура стародавньої Греції

Впродовж наступних десятиліть вулиця забудовувалась переважно житловими будинками. У середині століття за проєктом архітектора Івана Козлова на території ринку звели перші двоповерхові торгові будинки з відкритими галереями. 

"Весь Торговий ряд мав бути оформлений, як античне давньогрецьке місто, ринкова площа в містах Давньої Греції. Але з часом впродовж ХІХ століття кожен власник нерухомості навколо базару оформлював фасад, як хотів, і поступово єдиний архітектурний комплекс руйнувався", — додає Луговий.

Бізнес тут розвинувся настільки потужно, що навіть конкуренти зі Старого базару писали владі скарги, що призводило до обмеженості товарів. На Новому ринку, як і всіх інших, працювали базарні доглядачі, вибрані народом,  — вони стежили, щоб на базарі не виникали перекупники. Через кілька років влада зняла обмеження, і базар завалили товаром усіх мастей — від дерев'яних ложок до кованих свічників, від хліба та зелені до риби та худоби.

Тоді ж на Новому ринку, який ще називався Херсонським, розгорілася війна між забудовниками кам'яних крамниць та власниками дерев'яних. Останні розмножувалися в геометричній прогресії, погрожуючи перетворити центр міста на картонні нетрі. Перемогли перші, і влада знесла дерев'яні лавочки та поспіхом зліплені курені, оскільки вони псували вигляд Одеси й ставали осередком заразних хвороб та антисанітарії.

Знищення майже 100-річної церкви

У 1842 році на Херсонській площі розпочалося будівництво Стрітенської церкви, її освятили за п'ять років. Храм — справжній красень, якщо судити зі старих фото — став головним для торговців та міщан, які переважали серед населення та мешкали в цьому районі Одеси. 

"Джорджо Торічеллі доручили "Штучну частину". Головним донатором виступив купець першої гільдії Михайло Крамарєв, який пожертвував 150 тис. карбованців асигнаціями на будівництво церкви за своїм заповітом, що й виконала його вдова Анісся Андріївна. А пригощали "обіднім сніданком" духовенство та почесних учасників церемонії закладки у будинку київського цивільного губернатора Фундуклея, поряд, на Торговій. Така конфігурація церковного братства", — розповідає Луговий. 

Через менш ніж 100 років у радянські часи Стрітенська церква, на жаль, була зруйнована.

А от будівництво критих корпусів Новобазарного ринку було розпочато наприкінці ХІХ століття. Автором став архітектор Аркадій Тодоров. Саме його конкурсна робота була визнана найкращою. На площі, щоправда, через високу вартість будівельних робіт замість чотирьох з’явились два Г-подібні корпуси, а по Коблівській вулиці між корпусами були влаштовані проїзди.

Але, якщо вірити ілюстрованому путівнику за 1911 рік, проєкт отримав неоднозначні оцінки через невдале розташування, що призводило до проблем із санітарією та освітленням у корпусах, але відзначалась архітектура фасадів.

"Як описати важковісну втечу спекулянтів..."

Спочатку в корпусі, розташованому праворуч від проїзду, передбачалися торгівля м'ясними продуктами, а ліворуч – молочними продуктами та рибою. Після подій 1917 року у м'ясному корпусі було розміщено стайню 51-ї дивізії, а через 11 років ринок було передано одному з робочих кооперативів.

Раніше на ринку прийнято було не встановлювати фіксовану ціну, а торгуватися — і переговори з покупцем ставали колоритними анекдотами та байками. Вистачало також в ті часи й спекулянтів, і так званих перекупників.

"Як описати важковісну втечу спекулянтів, обвішаних речами, по враженій їхнім тупотом бруківкою? Як описати втрачені в цій втечі пожовклі ліфчики, бязеві солдатські кальсони й пересохлі гумові грілки кольору печінки, вкриті шрамами тріщин?" — пише про розгін радянською міліцією перекупників на Новому базарі Костянтин Паустовський.

Окрема історія, як під час "залізної завіси" шукали вихід на імпортні товари. Їх розметали за годину, а частіше він не доходив і до прилавка, розійшовшись знайомими, друзями та кумами продавців.

Такий товар треба було питати у фарцівників, столицею яких у 1970-ті роки стала саме Одеса. За зайняття цією справою, втім, можна було запросто отримати шість років строгого режиму й опинитися на далекій Півночі.

Щодо ринку, то на початку 1980-х років минулого століття один із головних корпусів був майже повністю знищений внаслідок пожежі. А вже в 1997 році ринок був приватизований, зараз тут продовжується повномасштабна реконструкція.