Місце болю, честі й поваги — історія Алеї Героїв в Одесі

Війна назавжди змінила життя тисяч українців, породивши нових героїв — тих, хто, незважаючи ні на що, став на захист нашої країни. Щоб увічнити їхню пам’ять, у різних містах України створюють ініціативи, присвячені загиблим воїнам. Однією з таких стала Алея Героїв в Одесі — місце шани, скорботи та нагадування про ціну свободи. Як родини загиблих об'єдналися та який шлях пройшли у боротьбі за право гідно вшанувати пам'ять своїх рідних?

Спеціально для Новини.LIVE розповіла мати загиблого штурмовика та ініціаторка створення Алеї Героїв Ангеліна Любчак.

Перші передчуття війни

Олександр Свіщ був сміливим, щирим, відкритим і витривалим воїном. Справжнім чоловіком і сином, який завжди брав відповідальність на себе та доводив свої вчинки ділом. Але найголовніше — Олександр був патріотом своєї країни до останнього подиху. Ще з перших чуток про можливе вторгнення Росії він чітко повідомив у сімейному колі, що стане на захист Батьківщини.

"З осені 2021 року він просто почав мене до цього готувати й підводити, скажімо так, але мені не вірилося в те, що ця країна може на нас напасти, ну, отак, як вона це зробила, підступно і жорстоко. Але вже в лютому 2022-го, десь після 20-х чисел, він мені зателефонував вперше і каже: "Мама, буде війна, буде війна, я вже готовий, ми тут з хлопцями гуртуємось, я піду",— каже мама воїна Ангеліна Любчак. 

Початок бойового шляху 

Для матері це стало шоком — вона до останнього відмовлялася вірити в слова сина. Війна застала Олександра в Харкові, де він із побратимами вже перебував у повній бойовій готовності. Вранці 24 лютого вони вирушили на Київщину, щоб захистити столицю та її околиці.

"Він був, в принципі, вмотивованим та підготовленим, оскільки завжди з хлопцями їздив на вишколи, тренувався з азовцями. Це потім він мені ці секрети вже розкрив, коли вже почалася війна. А до цього я навіть цього не знала. Я бачила, що він десь їде з рюкзачком. Крім того, він був професійним тілоохоронцем, мав досвід, як користуватися зброєю, знав всі прийоми захисту",— розповіла Ангеліна Любчак.

Запеклі бої 

Після звільнення Київщини Олександр повідомив, що піде далі, продовживши навчання разом із підрозділом "Азов". Сім'я пропонувала перевестися в Одесу, але чоловік відмовився. Так почався його непростий бойовий шлях з боями на Херсонщині, Запоріжжі, Маріуполі, а згодом й на Донеччині.

"Дуже важливі моменти та найбільш запеклі бої — це була Донецька область, Бахмутський район. Там мій син провів у боях з кінця 2022 року до останнього свого подиху. Деякий час їх відправляли на інші напрямки, але загалом вони були саме на бахмутському напрямку",— каже матір.

Останній бій Олександра відбувся під час визволення Андріївки, що в Бахмутському районі. Будучи пораненим, він продовжував відбиватися від ворога, але сили були нерівними.

"Ворог переважав в зброї, крім того, вони зверху наших хлопців гатили чим тільки бачили, мінометами, і скиди з дронів. Тому вийшло так, що він ще прикривав хлопців, які поранені були в бліндажі, вони відходили на пункт евакуації. Але, на жаль, ніхто з них не вижив, бо було пряме влучання і всі загинули",— зазначила Ангеліна Любчак.

Алея Героїв історія створення 

Сьогодні Алея Героїв в Одесі займає гідне місце в парку Шевченка — разом із найкращими локаціями для вшанування пам’яті полеглих захисників. Ангеліна Любчак стала однією з активісток, хто боровся за створення цього місця. 

"Об'єдналися ми, скажімо так, потроху з тих самих пікетів під міською радою на підтримку ЗСУ. Ми туди приходили в чорному зі своїми портретами, знайомилися один з одним.  І так ми дійшли висновку, що треба діяти",— говорить Ангеліна Любчак. 

У 2024 році активісти порушили питання військового поховання на Західному кладовищі. Це стало точкою відліку для подальших зустрічей із представниками міської ради та історико-топонімічної комісії.

"Просили зустрічі з Трухановим, просили зустрічі в мерії. Довго це все відкладалося. Загалом тільки піднімалася тема поховання на Західному кладовищі більш якось розгорнуто. Одного дня просто вийшло так, що я випадково перетнулася з Геннадієм Леонідовичем в літньому театрі. Я просто підійшла до нього і виклала проблему. І попросила, що нам потрібно зустрітися та обговорити цю проблему",— розповіла жінка.

Після перших перемовин процес створення Алеї загальмувався, але згодом родини побачили, що меморіал планують облаштувати в Аркадії. Це викликало обурення, адже Аркадія — це місце розваг, де завжди лунає музика та відбуваються нічні гуляння. Батьки загиблих спробували діяти та влаштували пікет, вимагаючи змінити локацію. Після протесту родини нарешті почули. 

"Було прийнято дуже швидко все рішення. Локація — парк Шевченка, там же прямо було вирішено це питання. І так вийшло, що воно зробилося дуже швидко. Тобто та інформація, яка була в нашій групі на той момент зібрана, плюс люди ще днями кидали інформацію, і бігом-бігом це все друкувалося. Після ми тут же підтвердили, як будуть виглядати ті банери",— каже Ангеліна Любчак.

Вирішальна зустріч 

Згодом провели ще одну зустріч із родинами полеглих воїнів, де остаточно узгодили дизайн та формат Алеї. Серед можливих локацій розглядали також Міський сад і Соборну площу, але через велику кількість загиблих героїв парк Шевченка виявився найбільш придатним місцем. Так, за короткі терміни, Алею Героїв було організовано. Ніні нею курує департамент внутрішньої політики, з яким активісти співпрацюють напряму.

"Ми  збираємо і надаємо дані, що люди надсилають нам. Або ж вони безпосередньо можуть без нашої допомоги надсилати дані на електронну пошту департаменту або приходити особисто, заповнювати анкети, надаючи їх для того, щоб їх герой був розміщений на Алеї Героїв",— зазначила жінка.

Кожне оновлення меморіалу приурочено до визначених дат. Крім того, до річниці повномасштабного вторгнення на Алеї Героїв з’явиться ще 48 нових імен загиблих захисників України. Це не просто Алея — а символ шани, болю та нескореності, це місце, яке нагадує нам, що ціна свободи надто висока.

Раніше ми писали про, історію та значення пам’яті Героїв Небесної сотні. А також про те, що в Одесі вшанували пам'ять героїв Небесної сотні.