Жнива на Одещині — які перспективи цьогорічного врожаю

Цьогорічна жнивна кампанія на Одещині проходить в умовах, далеких від ідеальних: війна, обмеження на використання добрив і нестача опадів. Та попри все, аграрії вийшли в поля на свій хлібний фронт. Перші результати вселяють надію, проте говорити, що зерна вистачить на всіх, поки що рано, адже гарантувати сьогодні щось ніхто не може, тим більше коли обстріл області ведеться чи не щоночі.

Про проблеми збирання зернових цього року журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з виконуючим обов'язки Директора державного підприємства "Покровське" Олександром Барановим.

Генетичне зерно

Одеський регіон у вирощування зерна відіграє особливу роль. Тут зосереджено низку провідних науково-дослідних господарств, які працюють з українською селекцією. Їхня мета — не лише отримати високоякісне насіння, а й адаптувати його до нових кліматичних умов: тривалих засух, різких перепадів температур, нестачі води. І саме зараз проходить один з ключових етапів цього процесу — збір насіннєвого матеріалу, який потім буде розмножений і потрапить у господарства по всій країні.

"Ми можемо починати жнива тільки тоді, коли в нас дозволяють погодні умови та вологість. У нас не товарні посіви, а насіви нашого селекційно-генетичного інституту. Ми сіємо супереліту, еліту. А ці сорти потребують певної технології, яку ми безумовно виконуємо", — пояснює виконуючий обов'язки директора державного підприємства "Покровське" Олександр Баранов.

Підготовлені партії вже завезено на тік. Їх розфасовують у мішки, перевіряють на відповідність стандартам, передають на сертифікацію. Зараз це зерно — майбутнє посівів у десятках господарств України. Саме тому тут не поспішають, не економлять і не відступають від стандартів — бо відповідають за репутацію української селекції.

Жнива на Одещині

 На сьогодні співробітники підприємства зібрали лише 200 гектарів — попереду ще понад тисячу гектар. Це сотні годин роботи, десятки людей у полі, складна логістика, перевірки, сертифікація. Але все це — частина великого процесу, завдяки якому Україна не тільки з хлібом, а й з якісним насінням на майбутнє.

"Ми зібрали тільки малу частину врожаю, а ще 1100 гектарів треба обмолотити. У нас тут свій фронт, аграрний. Ми все робимо, щоб забезпечити хлібом країну і до хліба. І як державне підприємство ми зобов’язані виконати свої обов’язки", — зазначає експерт. 

Посуха в Україні

Ще у березні на цих полях могли бути не жнива, а пустка. Волога була на мінімумі, сходи ледь пробивалися крізь сухий ґрунт. Прогноз був гнітючий: банкрутство, повний занепад, порожні лани. Але саме березневі та квітневі дощі стали рятівним фактором. І найголовніше — сорти опинилися в правильний момент у правильному ґрунті. Це був шанс, який вдалося використати.

"До середини березня в нас уже не було ні настрою, ні надії. Зима була безсніжна, вологи не було. Оце поле, де ми зараз з вами стоїмо, ледве зеленіло. І якби ця засуха тривала ще місяць — ми б зараз тут не збирали врожай. Йшлося про банкрутство. Але березневі й квітневі дощі прийшли вчасно. І завдяки нашим сортам вони попали в благодатний ґрунт, дали можливість сформувати врожай", — пояснює виконуючий обов'язки директора державного підприємства "Покровське" Олександр Баранов.

Такі зміни відбуваються не лише в регіоні. Посуха, яка раніше асоціювалася лише з півднем, уже докотилася до центральної України. Черкащина, Київщина, навіть Тернопільщина — всі потерпають від дефіциту вологи. І тепер саме одеське насіння — з його посухостійкими властивостями — стає рятівним варіантом для господарств з інших областей. Ціна зросла, але й попит зріс. Проте одеське насіння — адаптоване до посухи, а це гарантує стабільну врожайність, що стала козирем у руках аграріїв. У господарстві кажуть: формування ціни — процес непростий. Вона залежить і від ринку, і від собівартості, і від якості конкретної партії. 

"Зараз почали сильно брати одеську селекцію, тому що вона сама посухостійка. Ми дивимося, складаємо собівартість цього насіння, по чому вона вийшла, дивимося на ринок, по чому зерно товарним людям платять. Зважаючи на це, формуємо ціну на супереліти, на еліти. На сьогодні, ціна супереліти 16-17 тисяч гривень за тонну, а еліта — 14-15 тисяч", — зазначає експерт. 

Більшість постійних клієнтів — передбачливі: оформлюють передоплати ще до збирання. Завдяки цьому господарство вже зараз забезпечене пальним і технічними деталями. Це критично, бо навіть ремонт двох комбайнів тягне за собою сотні тисяч гривень витрат. І водночас — це відповідальність перед усією країною: вчасно зібране насіння означає вчасно засіяні поля.

Складнощі вирощування зерна  

Працювати в аграрному секторі складно, особливо якщо територія входить до екологічно чутливої зони. Поблизу Куяльника — зона, де на законодавчому рівні обмежено використання мінеральних добрив. Це означає, що аграрії повинні шукати інші способи зберегти урожай, не виходячи за рамки дозволеного. У воєнний час ризикувати ніхто не хоче — штрафи та перевірки можуть бути фатальними для дрібних господарств.

"Важко в таких умовах конкурувати з людьми, де опадів у два рази більше, де дозволено застосовувати засоби захисту рослин і мінеральні добрива. У нас є зона, яка вздовж Куяльника виражена червоною рискою — там взагалі заборонено вносити добрива. Ми стараємось витримувати та якось виходити з цієї ситуації", — пояснює виконуючий обов'язки, директора державного підприємства "Покровське" Олександр Баранов.

Але саме завдяки українській селекції сорти витримують ці виклики. Урожайність — хоч і не рекордна, але стабільна. І якщо на цьому полі ячмінь дає 39-45 центнерів з гектара, то в умовах з достатнім підживленням і захистом цей результат може подвоїтись. 

Труднощі, з якими стикаються фермери

Скорочення кадрів — ще одна реальність аграрного сьогодення. Якщо раніше на підприємстві працювали сотні людей, сьогодні — десятки. Але парадокс: ефективність зросла. Колектив став зібранішим, організованішим, відповідальнішим. Працюють у складних умовах, але з внутрішнім відчуттям місії. 

"Раніше в господарстві було 450 працівників, потім — 300, потім — 120. А зараз, у зимовий період — 40, у сезон — 60. Але робота робиться. І навіть краще, ніж тоді, коли було 200 з гаком. Люди стали дружніші, відповідальніші. Якщо оброблятимемо по 120 гектарів на день — за 10 днів упораємося з усією роботою. Це якщо техніка не підведе й погода дозволить", — зауважив директор.

І хоча бувають курйозні ситуації — черга з техніки, поломки, імпровізовані ремонти — господарство виконує свою місію. Бо на іншому фронті зараз ще важче. І хліб — це те, що з’єднує обидва ці фронти.

 Одеське насіння  

В умовах нестабільного ринку українські селекційні сорти знаходять покупців не лише в Україні. Їх уже вирощують за кордоном, і відгуки — більш ніж позитивні. Сорти, що пройшли випробування в умовах українського степу, дають чудові результати й на турецьких землях. Це додає впевненості — наука й аграрії тут працюють на рівні. У господарстві кажуть: клієнти цінують не лише урожай, а й стабільність, чистоту лінії, точність у дотриманні агротехнологій.

"Ми продаємо насіння по всій Україні, і не тільки. Є сорти, як "Місія", які занесені в державний реєстр сортовипробування Туреччини. І деякі сорти вони беруть у нас із задоволенням. Якщо вже в Туреччині наше насіння росте, то в Україні воно виросте скрізь", — зазначає експерт.

Наші сорти добре зарекомендували себе у складних умовах. Вони адаптовані до посухи, мають високу стійкість до хвороб і стабільну врожайність. Це вже не просто посіви — це бренди з репутацією.

Раніше ми писали про те, чи буде Одещина з зерном та овочами цього року. А також про те, чому зростає вартість ячменю в Україні.