День українського кіно — чим живе сьогодні Одеська кіностудія

Щороку 13 вересня відзначають День українського кіно — свято, яке покликане нагадати про силу національного кінематографа, його історію та сучасні здобутки. Для Одеси ця дата має особливе значення. Адже саме тут працює одна з найстаріших кіностудій Східної Європи, яка десятиліттями формувала обличчя українського кіно. Сьогодні, попри війну, Одеська кіностудія продовжує знімати фільми, відкривати нові імена й боротися за своє місце на світовій карті кіноіндустрії.

Як змінюється робота в умовах війни, що вже вдалося реалізувати та які проєкти готуються найближчим часом про це все журналістам Новини.LIVE поговорили з виконувачкою обов'язки голови правління Одеської кіностудії Ганною Дочевою.  

Одеська кіностудія

Одеська кіностудія має багату історію, але й сьогодні її команди активно працюють над сучасними стрічками. Весною було завершено зйомки повнометражного фільму про Олександра Довженка — одного з найвидатніших українських митців. Цей проєкт частково фінансувало Держкіно, а частково — іноземні партнери.

"Ми успішно завершили восьмисерійну художню серіальну роботу, і зараз у нас тривають зйомки чотирисерійного серіалу за підтримки Держкіно — "Фільм для "Непмана". Це для нас велика радість, адже цього року ми знімаємо багато проєктів. Я дуже сподіваюся, що наступного року зможемо лише примножувати цей результат", — говорить виконувачка обов'язки голови правління Одеської кіностудії Ганна Дочева.  

Навіть у складний для країни час культурні інституції знаходять сили працювати. Студія балансує між потребою реагувати на реалії війни й прагненням знімати картини, які матимуть довготривалу цінність.

Як війна вплинула на кіно

Повномасштабна війна зруйнувала всі плани 2022 року. Замість старту зйомок великого проєкту про Олександра Довженка довелося поставити все "на паузу". Для колективу це стало шоком: кілька місяців ніхто не розумів, як жити й працювати далі.

"Перші три місяці ми взагалі були у стані ступору. Ми мали розпочати активну фазу зйомок, а в результаті зрозуміли, що мусимо зупинитися й вирішити, як існувати в цих умовах", — каже керівниця.

Згодом команда знайшла вихід. Вони зрозуміли, що можуть робити те, що вміють найкраще — говорити мовою кіно. Так народилася ідея документального фільму у форматі Zoom-інтерв’ю, який зафіксував досвід відомих українських митців у перші місяці війни. Цей проєкт став своєрідною терапією для творчої команди та доказом, що кіно може існувати навіть тоді, коли великі майданчики закриті й фінансування обмежене. Згодом студія отримала перший транш від Держкіно й відновила підготовку до зйомок "Довженка". Лише у 2024 році знімання "Довженка" вдалося відновити, а глядачі побачили "Край ріки" — стрічку, створену ще до війни.

"Наші проєкти зараз тісно пов’язані з державною політикою. У період війни фінансування значно зменшене, і акцент робиться на темах, що популяризують героїв, видатних діячів, історію. Це можуть бути як художні фільми, так і документалістика", — пояснює керівниця кіностудії.

Саме через фільми наступні покоління будуть краще розуміти, якою ціною здобувалася свобода. Сьогодні українське кіно виконує ще й важливу місію — стає інструментом культурного опору та засобом збереження історичної пам’яті. 

Українські фільми 

Сучасні глядачі споживають кіно інакше, ніж кілька десятиліть тому. Тепер важливо не лише знімати, а й забезпечувати доступність контенту на різних платформах. Одеська кіностудія це розуміє й активно працює у цьому напрямку.

"Наш YouTube-канал містить чимало фільмів попередніх років — від класики до картин 2010-х. Сучасні роботи частково є на YouTube, частково на Netflix та українських стрімінгових платформах. Звісно, є певні обмеження через ліцензії, але ми поступово розширюємо присутність у цифровому просторі", — зазначає спікерка.

Це дозволяє одеським картинам знаходити глядачів не лише в Україні, а й у світі. Зараз у час повномасштабного вторгнення це особливо важливо, адже зростає інтерес до українського мистецтва.  Одеська кіностудія впевнено дивиться у майбутнє. Попереду — вже заплановані нові прем'єри та кілька проєктів, які поки тримають у таємниці. Керівниця переконана: війна, попри всі трагедії, дала українським командам новий досвід і поштовх до розвитку.

"Я бачу стрімке професійне зростання наших кінематографістів. Ми можемо працювати на рівні міжнародних фестивалів, представляти свої фільми ще на стадії розробки. І маємо все, щоб знімати проєкти світового рівня", — каже виконувачка обов'язки голови правління Одеської кіностудії Ганна Дочева.

Одеська кіностудія сьогодні — це не лише пам’ятка минулого, а й жива платформа для створення нового. У День українського кіно вона стає символом незламності культури: навіть у найважчі часи мистецтво продовжує народжуватися, розповідати правду і формувати майбутнє.

Співпраця з міжнародними партнерами

Кіноіндустрія живе не лише творчими ідеями, а й пошуком ресурсів. Для українських студій сьогодні критично важливі міжнародні контакти: фестивальні куратори, донори, фонди підтримки. Саме вони допомагають вітчизняному кіно знаходити фінансування й виходити на нові ринки. Це своєрідний ринок можливостей, де кожен проєкт може знайти свого глядача чи інвестора. Саме там вирішується доля майбутніх прем’єр, формується інтерес до українських історій і народжуються партнерства.

"У нас є такий прекрасний досвід. Ми працювали в проєкті "Край ріки" з нашим партнером з Румунії. Так сталося, що наш дружній продюсер з ним познайомився у своєму проєкті, ми між собою потоваришували з румунами, потім вони зайшли в наш проєкт, і після цього вони вже з нами працюють два проєкти. Тобто, це вже такі стабільні партнерські відносини на не один рік", — додає керівниця кіностудії.

Цей приклад показує, що навіть у складних умовах війни українське кіно здатне інтегруватися у світовий простір і знаходити підтримку на міжнародному рівні.

Удар війни по культурі

Та війна безжально зачіпає й сферу кіно. Цього літа студія постраждала від ворожої атаки. Пошкодження отримала адміністративна будівля, вибиті шибки у складі з костюмами та реквізитом. На щастя, більшість матеріалів вдалося врятувати завдяки оперативним діям охорони. Атмосфера тієї ночі була напруженою: від швидкості реакції залежала доля унікальних предметів, створених для зйомок.

"Наші відчайдушні охоронці підхопили вогнегасники й одразу почали гасити пожежу. На жаль, повністю зруйновано декорацію з фільму "Довженко". Це був заміський будиночок, який ми вже перенесли з павільйону", — пригадує виконувачка обов'язки голови правління Одеської кіностудії Ганна Дочева.

Втрата декорацій стала болючим ударом, адже вони були не просто елементом знімального процесу, а частиною мистецької роботи, у яку вкладено багато зусиль. Утім, навіть це не змогло зупинити команду. Вони продовжили роботу і нині готуються до зимового періоду, адже склади залишаються пошкодженими й потребують ремонту.

Одеська кіностудія

Сьогодні Одеська кіностудія поєднує в собі й минуле, і майбутнє. Вона зберігає величезну спадщину українського кіно й водночас працює над сучасними проєктами, які знаходять глядачів у світі. У цьому полягає її головна сила: навіть під обстрілами вона не зупиняється і продовжує творити.

"Я бачу стрімке професійне зростання наших кінематографістів. Ми можемо працювати на рівні міжнародних фестивалів і маємо все, щоб знімати проєкти світового рівня", — підсумовує виконувачка обов'язки голови правління Одеської кіностудії Ганна Дочева.

Війна стала для українського кіно викликом, але водночас дала новий досвід і поштовх до розвитку. У День українського кіно Одеська кіностудія звучить як символ незламності культури: навіть під обстрілами мистецтво продовжує жити, розповідати правду й формувати наше майбутнє.

Раніше ми писали, що в Україні випустили три нові серіали, які вже доступні до перегляду. А також про те, який документальний фільм вийде вже цієї осені на великі екрани.