Перейменування Хаджибея в Одесу — міф та історична реальність

Питання дати заснування Одеси та її перейменування з Хаджибея залишається одним із найбільш міфологізованих у міській історії. Протягом десятиліть офіційний наратив спирався на 2 вересня 1794 року як "день народження" міста, однак сучасна історична наука дедалі впевненіше відходить від цієї дати. Водночас з'являється й інша спірна дата, 7 лютого 1795 року, як перейменування Хаджибея в Одесу. 

Яку дату варто вважати правильною та який саме сенс вони несуть журналісти Новини.LIVE розбирались разом з доктором історичних наук Олександром Музичко. 

Перейменування Хаджибея в Одесу

Лютий 1795 року часто згадують у контексті появи назви Одеса в офіційних документах. Йдеться про згадку в акті про заснування Вознесенського намісництва, де вперше фігурує ця назва. Водночас як наголошують історики, цей документ не можна вважати актом перейменування Хаджибея. Він не містив жодного імператорського указу чи адміністративного рішення про зміну назви населеного пункту. Ба більше — сам текст документа залишає простір для сумнівів щодо статусу нової назви.

"Навіть у цьому акті було написано: Одеса, кома, татарами іменуємо Хаджибей. Це свідчить про те, що вони самі розуміли — назва "Одеса" дуже штучна, дуже дивна. І в цьому акті взагалі не зрозуміло, звідки вона береться. Судячи за все, можна сказати, що вона десь з’являється саме в цей період, але жодного документа, який би чітко свідчив, що Хаджибей за наказом імператора чи губернатора офіційно перейменовується на Одесу, в природі не існує", — пояснює доктор історичних наук Олександр Музичко.

Ця відсутність формалізованого рішення є принципово важливою для розуміння історії міста. Вона свідчить не лише про штучність імперського наративу, а й про те, як саме сприймався Хаджибей наприкінці XVIII століття. Місто вже існувало як сформований населений пункт із власною історією, функціями та географічним значенням. Після чого була створена ще одна штучна дата що десятиліттями відтворювалася в підручниках, ювілейних матеріалах і міських святкуваннях. Проте жодного автентичного документа, який би підтверджував заснування Одеси 2 вересня 1794 року, не існує. Окрему увагу Олександр Музичко звертає на так званий рескрипт Катерини ІІ до Хосе де Рібаса, який часто подається як "доказ" заснування Одеси. За його словами, цей документ не лише не містить згадки про місто, а й узагалі не стосується питання перейменування Хаджибея.

"Також дуже важливо те, що документ, який був датований — рескрипт Єкатерини ІІ до Хосе де Рібасу, ще раніше, яким часто розмахували про те, що це заснування Одеси, теж є абсолютно фейковим, тому що там навіть згадки не було про Одесу. Всі ці документи, вони підтверджують дуже важливий факт: навіть сучасники усвідомлювали Хаджибей як, по суті, частину історії Одеси, абсолютно органічно", — зазначає історик.

Таким чином, імперська адміністрація не "створювала" місто з нуля, а радше намагалася переосмислити вже існуючий простір. Хаджибей не зникав миттєво — він ще тривалий час співіснував у документах поруч із новою назвою. Це добре видно з офіційних джерел кінця XVIII століття. Один із таких документів датується лютим 1795 року і стосується створення Вознесенського намісництва. Саме там уперше з’являється назва Одеса, однак і в цьому випадку не йдеться про формальне перейменування.

Реальна історія Одеси

Окрема частина дискусії стосується питання: з якої дати взагалі варто вести відлік історії Одеси. Історики наголошують, тут важливо чітко розрізняти умовну ювілейну дату та науковий підхід до минулого міста. Більшість європейських міст спираються не на археологічні знахідки, а на першу писемну згадку.

"Йдеться про 19 травня 1415 року в хроніці знаменитого історика Яна Длугоша про Качубіїв, — це вважається певна згадка про те, що так, це вже було тут місто, тому що відправляли з Качубіїв до Константинополя, тобто столиці на той момент ще чинної Візантійської імперії", — каже експерт. 

Ця згадка, не означає моменту заснування, але фіксує факт існування міського поселення. Аналогічний підхід застосовується і до Львова, і до багатьох інших міст Європи. Історія як наука ґрунтується передусім на письмових джерелах, а не на зручних політичних легендах. Таким чином, міф про "заснування Одеси" чи "перейменування" у 1794 році поступово втрачає наукове підґрунтя. Натомість дедалі чіткіше вимальовується безперервна історія міста, що починається задовго до російської імперської присутності. 

Поселення на місці Одеси

Спроби прив’язати історію міста виключно до XVIII століття є методологічно хибними. Південь України здавна був простором перетину культур, народів і цивілізацій. Ці землі ніколи не були "порожніми" або "нічийними", як це часто намагалися подати імперські та радянські наративи. Навпаки — тут формувався складний історичний ландшафт задовго до появи російської адміністрації. І саме цей контекст є ключовим для розуміння витоків Одеси. В античний період тут були грецькі поселення, ще раніше — кочові та напівкочові культури, а в епоху енеоліту — відома усатівська культура, яку дослідники вважають продовженням або регіональним варіантом трипільської цивілізації. Деякі з цих поселень археологи називають протомістами, а інколи — повноцінними містами за рівнем організації.

"Писемна згадка про Хаджибей 1415 року, вона не перекреслює все, що було до цього, очевидно. Вона просто показує про те, що саме XV–XVI століття, тобто період Великого князівства Литовського, — це дуже важливий етап. І в тому числі тому, що на історичну арену виходить українське козацтво, виходять, власне, українці, уже повноцінно сформовані", — наголосив доктор історичних наук Олександр Музичко.

Цей період, принципово важливий, адже саме тоді південь починає чітко входити в український історичний простір. Йдеться не лише про військову присутність, а й про соціально-економічні процеси, переселення та формування локальних спільнот. Українське населення не "з’являється" тут у XVIII столітті — воно вже є частиною регіону значно раніше.

Одеса в Радянському Союзі

Окремий блок стосується того, як історію Одеси намагалися переосмислити вже в російський імперський, а згодом — у радянський період. Обидві системи мали власні ідеологічні інтереси, але жодна з них не була зацікавлена в повноцінному визнанні українського чинника. Російська імперія прагнула зробити з Одеси "русский город", однак ця політика фактично зазнала поразки. Уже наприкінці XIX століття в самій імперії лунали скарги на те, що Одеса не відповідає уявленням про "російське місто". Місто залишалося багатонаціональним, багатомовним і відкритим — з потужною присутністю українців, євреїв, греків та інших спільнот. У радянський період ситуація набула нових відтінків.

"У Радянському Союзі не любили царів, не любили Катерину, і тому в цьому сенсі з'явилася шпарина для того, щоб стверджувати й визнавати, що українці взяли участь у заснуванні Одеси. Але це робилося дуже обережно. Наприклад, у Краєзнавчому музеї не було великої зали, присвяченої періоду до XVIII століття", — зауважив історик.

Радянська історіографія, за словами історика, зосереджувалася переважно на класовій боротьбі, свідомо применшуючи національний чинник. І російськоімперський, і радянська концепції по суті ігнорували український погляд на історію міста. Водночас саме радянське визнання Хаджибея як важливої фортеці та історичного пункту дало змогу в 1990-х роках українським історикам і громадським діячам почати формувати власну, українську концепцію історії Одеси.

Дата заснування Одеси

Повертаючись до питання дати, з якої варто вести відлік історії Одеси. Йдеться не про "день народження" у святковому сенсі, а про наукову опору. То, тут, варто брати до уваги головний показник — письмові згадки, саме з цієї дати і має братися розрахунок походження міста.

"Однозначно це дата 19 травня 1415 року. Ба більше, зараз є вже і певний рух, причому достатньо давно, знову ж таки, він генетично пов’язаний з Олександром Болдирєвим", — підсумував доктор історичних наук Олександр Музичко.

Ця дата дедалі частіше звучить у фахових дискусіях як перша зафіксована писемна згадка про місто. Вона не заперечує більш ранні історичні пласти, але дає чітку й перевірену точку відліку. Саме такий підхід, дозволяє вийти з полону імперських міфів і повернути Одесі її справжню, багатошарову історію.

Раніше ми писали, що Одеса продовжує шлях деколонізації та переосмислення власного міського простору, чому прибирають пам'ятники відомим письменникам? А також, про те чим насправді є Одеса — і чому дата 2 вересня, попри всі історичні суперечності, досі лишається "офіційним днем народження".