Ризики за межами можливого — як під обстрілами рятують життя

Щороку 17 вересня в Україні відзначають День рятівника. У мирний час це свято було символом мужності та відданості справі. Але в умовах повномасштабної війни воно набуло ще глибшого змісту. Адже рятувальники щодня йдуть туди, де небезпечно, аби врятувати чиєсь життя, ризикуючи власним. Сьогодні вони працюють не лише з пожежами та аваріями, а й ліквідовують наслідки ворожих обстрілів, розчищають завали та допомагають постраждалим у найгарячіших точках. Які виклики з’явилися під час війни і як це — рятувати чиєсь життя?

Про все це журналісти Новини.LIVE поговорили з начальником караулу ДСНС в Одеській області Ігорем Чистяковим.

Рятувальники ДСНС

У кожної професії є свій початок. Для когось це випадковість, для когось — дитяча мрія, а для інших — усвідомлений вибір. Для начальника караулу Ігоря Чистякова поштовхом стали звичайні шкільні зустрічі з рятувальниками. Вони приїжджали до школи, проводили заняття, знайомили дітей з основами безпеки та показували свою роботу. Пізніше були й екскурсії до пожежної частини, які остаточно сформували у хлопця уявлення про майбутню професію. Саме тоді Ігор вирішив, що його місце — серед тих, хто рятує людей. Проте родина зі свого боку спочатку була налаштована негативно до такої професії. 

"Спочатку хотіли, щоб я не був зв'язаний з оперативною діяльністю, а займався профілактикою пожеж. Але пізніше, коли пішов вже навчатись до вищого навчального закладу, то особисто прийняв рішення. Коли ми почали чергувати в пожежних частинах, я вже самостійно зрозумів і прийняв рішення, що хочу займатися оперативною роботою", — каже начальник караулу Ігор Чистяков.

Цей вибір став вирішальним. Не кабінетна робота і не планові перевірки, а саме виїзди на виклики, боротьба з вогнем і реальні людські долі визначили його професійну стежку. Родина згодом підтримала Ігоря, розуміючи, що це не просто робота, а покликання. Для нього це стало справжнім викликом і водночас честю — бути серед тих, хто першими опиняється там, де небезпечно. Свою першу пожежу Ігор пам’ятає досі. Це був час навчання в інституті, коли курсанти вже брали участь у виїздах. 

"Це була зима, виїхав разом з черговим караулом на пожежу у квартирі. Мені дуже запам'яталася робота пожежних, як все швидко було зроблено. Що найголовніше, ніхто під час цієї пожежі квартири не постраждав, і хлопці впорались зі своїм завданням на відмінно", — згадує рятувальник.

Для рятувальника подібні моменти стають знаковими — адже саме в них закріплюється усвідомлення важливості професії. Тоді Ігор остаточно переконався, що хоче бути частиною цього колективу, де кожна хвилина, кожне рішення можуть врятувати життя. Але на такій роботі не обійтися без своїх традицій і навіть забобонів. 

"Хлопці кажуть, що краще не бажати хорошої зміни чи гарного дня одне одному. Але я до цього ставлюсь спокійно. Буде так, як має бути. Ми сюди приходимо так само, як всі інші на роботу, і виконуємо її, не зважаючи ні на що", — пояснює начальник караулу Ігор Чистяков.

Робота в спокійний день 

Коли немає термінових викликів, життя караулу виглядає інакше. Тут є чіткий розпорядок, у якому передбачено час і для навчання, і для тренувань, і для догляду за технікою. Адже рятувальник має бути готовий завжди — і фізично, і морально.

"Кожен пожежний рятувальний підрозділ живе за розкладом дня. Є службова підготовка до обіду. Пожежники займаються вдосконаленням своєї фізичної форми, так само займаються теорією. Потім після обіду догляд за технікою. Ми маємо доглядати за всім, адже тут наш другий дім. Так само виїжджаємо в місто, перевіряємо якісь об'єкти, відпрацьовуємо оперативні картки пожежогасіння", — розповідає рятувальник.

Щоденна підготовка — це ще один аспект роботи, яка здається рутинною, але саме вона дозволяє рятувальникам діяти злагоджено та швидко у критичні моменти. Бо від того, наскільки добре злагоджений колектив, залежить успіх у боротьбі з вогнем.

Робота під час війни

Перший день повномасштабного вторгнення Ігор Чистяков пам’ятає до деталей. Це був звичайний ранок — хлопці приїхали на службу, поснідали, без будь-яких тривожних сигналів. Жодних повітряних тривог ще не було, нічого не віщувало біди. Але згодом пролунали вибухи. Спершу ніхто не міг повірити, що почалася велика війна. Та вже за кілька годин стало зрозуміло: життя всіх українців змінилося, а робота рятувальників тепер буде зовсім іншою.

"Якщо до повномасштабної війни ми працювали тільки на звичайних пожежах, то зараз кожен рятувальник ще може потрапити під повторний обстріл. Всі вже бачили, що одеські рятувальники й потрапляли під повторні обстріли. Було декілька таких тяжких ситуацій для нас всіх, для сім'ї рятувальників. Так що ми маємо бути уважніші, дивитися один за одним, і, перш за все, це безпека особового складу", — каже начальник караулу Ігор Чистяков.

За понад три роки великої війни кожен рятувальник має свою історію, яка врізалася в пам’ять назавжди. Такі моменти неможливо стерти — вони залишаються внутрішніми шрамами, що нагадують про ціну щоденної роботи. Ігор пригадує один із найважчих виїздів, який відбувся під час ракетного обстрілу однією з вулиць.

"Це сталося вночі, коли ми приїхали, на жаль, були загиблі. Коли ми гасили пожежу, то приїхали родичі тих, хто був під цими завалами. І було дуже важко дивитися на цю картину, побороти в собі цю печаль, цей жаль. І ця пожежа мені запам'яталась, вона назавжди всередині", — зізнається рятувальник.

Такі обставини змінюють не лише професійний досвід, але й ставлення до життя. Постійне емоційне напруження потребує від рятувальників не тільки сили, а й вміння знаходити час для відпочинку. Адже без цього важко довго витримувати тягар роботи на передовій мирного фронту.

"Я вважаю, що всім нам, хто працює на оперативній роботі зараз, хто приймає участь в ліквідаціях, пожежах, треба більше відпочивати, займатися своїм психологічним станом. У кожного є хобі, треба за собою слідкувати, тому що є постійне емоціональне напруження", — пояснює начальник караулу Ігор Чистяков.

Сам Ігор намагається відновлювати сили завдяки спорту. Тренування, велосипедні прогулянки чи поїздки на мотоциклі дають змогу відволіктися від тиску повсякденних викликів. Проте навіть у такі моменти думки про роботу не полишають, а бажання змінити професію так і не з’явилося.

"Думки, щоб змінити все, напевно, завжди є, але я не бачу себе в іншому. Мені дуже подобаються емоції, які я тут отримую, адреналін. Це, напевно, і тримає в службі. Інтерес ніколи не зникає. Робота цікава, і мені подобається те, що кожна зміна, кожен день на роботі відрізняється від інших", — ділиться рятувальник.

Сьогодні, у День рятувальника, особливо важливо згадати тих, хто щодня стоїть на варті життя українців. В умовах повномасштабної війни їхня праця стала ще небезпечнішою, але й ще потрібнішою. Кожен заслуговує на вдячність і побажання сухих рукавів, а також швидкого завершення війни, аби герої у формі рятували людей не від обстрілів, а від звичайних життєвих небезпек.

Раніше ми писали, що президент Україн Володимир Зеленський привітав рятівників з професійним святом. А також про те, що ДСНС показали фото масштабної пожежі в Одесі.