Виплати та допомога 4 млн переселенців — що планують змінити

Повномасштабна війна не лише змінила життя мільйонів українців, а й загострила старі проблеми, з якими держава так і не встигла впоратися з 2014 року. Питання житла, соціальних гарантій та інтеграції переселенців залишаються одними з найгостріших для українського суспільства. Як змінюється державна політика у цій сфері, які виклики стоять перед громадами та яким чином вдається підтримувати людей, що втратили свій дім?

Про все це журналісти Новини.LIVE запитали у народного депутата України Руслана Горбенка.

Переселенці з 2014-го

Війна для України почалася не 24 лютого 2022 року, а ще у 2014-му. Саме тоді з’явилися перші сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб із Донецької, Луганської областей та Криму. Держава не мала готової інфраструктури для допомоги такій кількості людей, тож на перших етапах ключову роль відігравали волонтерські ініціативи та підтримка місцевих громад. Згодом влада почала створювати окремі механізми соціального захисту, які з роками поступово розширювалися. Сьогодні питання ВПО є не лише гуманітарною, а й політичною темою, яка визначає значну частину внутрішнього порядку денного країни.

"Переселенці у нас саме із Луганської, Донецької областей та Автономної Республіки Крим з 2014 року. Тоді головним завданням держави стало надання пільг, соціальної допомоги та житла для тих, кого змусили виїхати з окупованих територій. На сьогодні в Україні перебуває приблизно 3,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб", — зазначає народний депутат України Руслан Горбенко.

Ця статистика наочно демонструє масштаб проблеми. Багато з них уже понад десять років шукають стабільності, так і не маючи змоги повернутися додому. Для влади це означає необхідність системного підходу, який враховує як фінансові потреби переселенців, так і їх інтеграцію в нові громади. Важливо й те, що суспільство почало усвідомлювати: ВПО — це не тимчасове явище, а довгостроковий виклик, з яким потрібно працювати роками. 

Зміни у роботі Верховної Ради

Поступово в Україні формувалися нові інструменти для роботи з ВПО. Якщо на початку 2014 року це були хаотичні рішення та точкові ініціативи, то згодом парламент почав діяти більш системно. З 2019 року Верховна Рада активізувала роботу в цьому напрямку, створюючи комітети та законодавчі основи для довгострокових програм. Одним із важливих рішень стало переосмислення самої структури парламентських органів. Тепер захист прав переселенців і реінтеграція окупованих територій розглядалися у комплексі, що дало змогу підняти питання на новий рівень. 

"Закордоном перебуває приблизно 1,8–1,9 мільйона переселенців, які також потребують захисту своїх прав на житло. Верховна Рада активно працює над цим питанням. Було перепрофільовано профільний комітет, який тепер займається і питаннями реінтеграції, і захистом прав ВПО. Нині держава забезпечує виплати у розмірі 2 тисячі гривень на дорослого та 3 тисячі на дитину для покриття базових потреб, зокрема оренди житла", — пояснює депутат.

Ці виплати стали першим системним кроком, однак вони залишаються далекими від реальних потреб людей. Ціна оренди житла в багатьох містах перевищує отриману допомогу в кілька разів. Це створює ситуацію, коли держава наче й виконує свої зобов’язання, але фактично переселенці залишаються без можливості повноцінно забезпечити себе житлом. Водночас створення профільного комітету у Верховній Раді стало важливим політичним сигналом: питання ВПО вже не можна було ігнорувати. 

Брак фінансів

Фінансова допомога від держави стала певною базою, однак цього явно недостатньо. Підтримка у розмірі 2–3 тисяч гривень не може покрити навіть найпростіших потреб, особливо коли йдеться про оренду житла. На цьому фоні зростає роль довгострокових програм забезпечення житлом. Проте їх реалізація наштовхується на старі проблеми — складні процедури, законодавчі прогалини та надмірну бюрократію. Спроби впровадити компенсації для переселенців виглядають правильним кроком, але без глибших змін у податковій сфері вони не матимуть бажаного ефекту.

"Ми стикаємося з проблемою сплати податків орендодавцями. Тому щоб програма запрацювала, необхідно ухвалити зміни до податкового законодавства. Якщо ж цього не станеться, ми будемо підіймати питання про індексацію виплат, адже коштів, за нинішніми цінами, переселенцям відверто бракує", — наголошує народний депутат України Руслан Горбенко.

Це показує, наскільки складним є баланс між інтересами держави та потребами переселенців. З одного боку, уряд прагне зробити систему більш прозорою і змусити ринок оренди вийти з тіні. З іншого — переселенці не можуть чекати роками на зміни в законодавстві, адже їхнє життя відбувається тут і зараз. Якщо процес затягнеться, люди просто залишаться сам на сам із проблемою виживання. 

Пільгове кредитування

Окремим блоком залишається проблема людей, які залишили домівки ще у 2014 році. Вони живуть у статусі переселенців уже понад десять років, часто без власного житла і без можливості скористатися програмами пільгового кредитування. Для цієї групи питання житла перетворилося на справжній марафон витривалості. 

"Наші міжнародні партнери кажуть: у пріоритеті — оборона, а вже потім переселенці. Але ми постійно наголошуємо на цій темі й просимо, щоб уряд, президент і парламент не забували про переселенців 2014 року. Наприклад, на останній зустрічі фракції "Слуга народу" з президентом було піднято питання про надання їм таких самих пільг, як і тим, хто виїхав після 2022-го", — пояснює депутат.

Ця ініціатива стала результатом тривалого політичного тиску та громадської активності самих переселенців. Вона дає надію тим, хто вже понад десятиліття живе у тимчасовому житлі. Водночас це знімає питання нерівності між "старими" та "новими" переселенцями. Фактично влада визнала, що всі громадяни, які втратили дім через війну, заслуговують на однакові умови підтримки. 

Раніше ми писали, що внутрішньо переселені особи можуть отримати допомогу від держави. А також про те, що в Україні запустили сервіс для відшкодування збитків, що завдали росіяни.