Виривали нігті та постійно допитували — жахи полону в країні-агресорці
Поділитися
Витримати 70 днів полону, з яких більшість — тортур, не так просто. Ще складніше через якийсь час про це згадувати. На що здатні наші "небрати" і як росіяни знущаються з українських захисників.
Про це журналістам Новини.LIVE розповів одеський капелан Василь Вірозуб, який потрапив у полон в перші тижні агресії РФ.
Рятувальна місія
Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого вся увага була прикута до острова Зміїний — саме там був вказаний напрямок для російського корабля. Але залишалася невідома доля наших хлопців, які там служили. Через кілька днів вдалося домовитися, що на острів буде відправлено з рятувальною місією судно "Сапфір", яке мало забрати тіла загиблих хлопців та полонених цивільних. На борту корабля також був і капелан Василь Вірозуб. Проте місію так і не було виконано, судно захопили, а всіх членів екіпажу взяли в полон.
"Коли нас перевезли з Криму в Шебекіно, у Белгородську область, там почали над нами знущатися, почали катувати та бити прикладами. Почали рвати нігті та бити електрошокерами під час допитів. Було страшно. Надзвичайно страшно. Ти не знаєш, що зараз буде, чи будуть тебе знову бити, чи кинуть тебе в карцер, чи знову застосують електрошокер", — зізнається капелан Василь Вірозуб.
Поряд із капеланом були побратими. Він зізнається, що не міг показувати свій страх, адже юнаки, які були з ним, трималися міцно. Аби підтримувати бойовий дух українських військових, капелан ініціював щоденну колективну молитву. Навіть попри заборону говорити та молитися українською, вони продовжували.
Катування та допити
У полоні військовим доводилося ледве не щодня витримувати тортури та допити. Капелан зізнається, що за весь час полону були переважно два запитання: до якого відділу СБУ належите та на яку розвідку працюєте.
"Коли ми відповідали, що ми вільний народ, у нас немає вашого ФСБ і цього вашого колишнього КГБ. Ми є вільні. І один із тих підполковників їхньої розвідки чи контррозвідки каже: "Та що ти розповідаєш, які ви вільні. Ви ніколи не були вільними. І тоді сенс у твоїй посаді капелана, якщо ти не працюєш у СБУ", — ділиться спогадами Василь Вірозуб.
Допити у суміші з тортурами та побиттям могли тривати годинами. Щоправда, для українських військових найстрашніше було опинитися в карцері, бо вийдеш ти звідти чи ні, було під питанням.
"Нас кидали в карцер. Це називалася резинка: 2,5 на 2,5 кімната, вся гумою оббита. Тебе повністю роздягнули і кинули в камеру. Камера не провітрюється, немає ні туалету, ні води. І там до мене уже сиділи, і люди ходили в туалет. Ось ті аміачні випари сечі виїдали легені, і вже через добу ти кашляв гноєм. І під час цього ще допити були і били током. Ти понад трьох діб не їв, не пив і не спав. Вже марення зʼявлялися. Я думав, що я вже звідти не вийду", — розповідає капелан.
Капелан Василь Вірозуб потрапив під обмін не з першого разу. За словами чоловіка, його змушували підписувати документ про відмову. Це було зроблено навмисно. Адже синці, якими було вкрито все тіло військового капелана, не встигали загоїтися перед обміном.
Читайте Новини.LIVE!
