Виснажений ґрунт та зледеніння — чи буде врожай на Одещині у 2026

Осіння посівна кампанія на Одещині цього року проходила в непростих умовах. Понад три місяці в регіоні практично не було дощів, земля пересохла і аграрії змушені були чекати на вологу, щоб почати сівбу. Частина господарств ризикнула й посіяла зернові ще до опадів, але основні площі були засіяні вже після вересневих дощів — із суттєвим запізненням. Це безпосередньо вплинуло на розвиток рослин і їхню готовність до зими.

Про те, в якому стані сьогодні перебувають озимі культури після морозів, журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з головним науковим співробітником Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС, Миколою Литвиненком.

Озимі посіви на Одещині

Строки сівби цього року були суттєво зсунуті через погодні умови. Саме це стало одним із головних ризиків для врожаю. Адже озимі культури потребують часу, щоб нормально сформувати кореневу систему та пройти загартування. Без цього рослина входить у зиму ослабленою. А будь-які морози тоді стають критичними.

"Основна частина посівів була виконана вже після того, як прийшли вересневі дощі. Вони затягнулися, і строки сівби в основному припали на середину або кінець жовтня. Для озимої пшениці — це пізні строки", — пояснює головний науковий співробітник Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС, Микола Литвиненко.

У результаті така затримка дала різні наслідки на полі. Посіви, зроблені раніше, ще до дощів, встигли сформувати кілька стебел і зайти в зиму в кращому фізіологічному стані. А от ті, що зійшли пізно, не мали достатньо часу на розвиток. Вони залишилися слабшими, менш укоріненими й вразливішими до холоду. Саме ці площі зараз перебувають у зоні підвищеного ризику. Але цього року погода не сприяла. Сонячних днів було мало, що негативно вплинуло на біохімічні процеси в рослинах. Це підтвердили й лабораторні аналізи.

"Погода була в основному пасмурна — це дуже негативно сказується на накопиченні цукрів в узлі кущення. Наші аналізи показали: у розкущених рослин — 24–26% цукрів, а у нерозкущених — лише 16–18%", — зазначає Литвиненко.

Саме від цього залежить морозостійкість культури. Чим більше цукрів — тим краще рослина переносить холод. У добре розвинених посівів вузол кущення витримує значно нижчі температури. А слабкі сходи гинуть набагато швидше. Тому в одну й ту саму ніч мороз може по-різному вплинути на різні поля. І саме тут аграрії отримують перші сигнали можливих втрат.

Вирощення культур на півдні

На Одещині цьогоріч посіяно близько 500 тисяч гектарів озимої пшениці та 80–90 тисяч гектарів озимого ячменю. Пшениця загалом більш стійка до холоду, особливо сорти селекції Одеського інституту. Вони спеціально виведені з урахуванням кліматичних ризиків півдня України. Але навіть серед них усе залежить від стану посівів восени. Без достатнього розвитку жоден сорт не буде "імунним" до морозів.

"Озима м’яка пшениця при хорошому загартуванні витримує до -15…-16 градусів упродовж тижня і більше. Але ячмінь значно слабший щодо морозостійкості", — говорить фахівець.

Саме озимий ячмінь нині викликає найбільше занепокоєння серед науковців і аграріїв. Через пізні строки сівби та слабкий розвиток частина площ могла не витримати морозів. У таких випадках можливі як часткові, так і повні втрати. Весною стане зрозуміло, чи підлягають ці поля відновленню. Або ж їх доведеться пересівати.

"Якщо пшениця не розкущена, то на квадратному метрі має залишитися не менше 350–400 живих рослин. Якщо менше — перед виробником постає питання: що робити з такими посівами далі", — каже головний науковий співробітник Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС, Микола Литвиненко.

Фахівці радять не робити остаточних висновків до початку весняної вегетації. Саме тоді буде видно, які площі "вийшли" із зими, а які — ні. Але вже зараз зрозуміло: цьогорічна посівна кампанія та погодні умови зробили сезон одним із найбільш ризикованих для аграріїв Одещини за останні роки.

Стан землі перед посівами

Окрема проблема, яка вже зараз формує ризики для майбутнього врожаю, — це стан ґрунту після зими. Хоч наприкінці жовтня в Одеській області й пройшли інтенсивні опади, вони не змогли повноцінно поповнити запаси вологи в землі. Дощі та сніг, які випадали пізніше, більше зволожили верхній шар, але не дійшли до глибших горизонтів. А саме глибокі запаси вологи визначають, чи вистачить рослинам ресурсу для формування врожаю влітку. За словами науковців, ситуація залишається напруженою. І багато залежатиме від весняно-літніх опадів.

"Наприкінці жовтня були достатньо інтенсивні опади, що дало змогу посіяти озимі й отримати сходи. Але ті дощі й сніг, які потім випадали, не забезпечили високий рівень запасів вологи в ґрунті. Нормальний для нашої зони — це понад 120 мм у метровому шарі, а краще — 140–160. А зараз маємо максимум близько 110 мм", — пояснює фахівець.

Для початкових сходів цього вистачить, але для повноцінного формування врожаю — ні. Верхній шар зволожений на глибині до 50–60 сантиметрів, і цього достатньо, щоб посіяти ярі культури. Але коріння більшості рослин іде глибше. Якщо вологи там немає — урожайність падає. Саме тому нині ключове питання — чи дадуть весна і літо достатню кількість дощів. Без них ситуація може різко ускладнитися.

"Для того, щоб посіяти ярі й отримати сходи — цієї вологи вистачить. Але щоб отримати врожай за рахунок глибших запасів — цього недостатньо", — наголошує науковець.

Через економічну привабливість соняшник зараз сіють значно частіше, ніж дозволяють наукові рекомендації. Це виснажує землю, руйнує сівозміни та позбавляє озимі культури нормальних попередників. У підсумку ґрунт втрачає родючість, а врожаї поступово знижуються. І це вже не лише аграрна, а стратегічна загроза.

"Величезні площі займає соняшник — інколи 40–50%. Хоча наукові рекомендації — 10–15%, максимум 30% у північних регіонах. А для півдня — це 20–25%. Але сіють значно більше", — зауважує Литвиненко.

За словами фахівця, така практика вже дає негативні наслідки. Урожайність соняшнику падає, економічна вигода зменшується, а земля втрачає здатність забезпечувати стабільне зернове виробництво. Крім того, скорочується кількість полів, які можуть бути нормальними попередниками для озимих культур. А це безпосередньо впливає на продовольчу безпеку регіону. 

Вартість добрив

Ще один виклик — це забезпечення аграріїв мінеральними добривами. Через війну й енергетичну кризу українська промисловість майже не виробляє їх самостійно. Усе імпортується, а ціни зростають. Це змушує фермерів економити — інколи на шкоду майбутньому врожаю. Проте науковці наголошують: важливо не лише скільки вносити добрив, а й коли саме це робити. Неправильні строки зводять ефект нанівець.

"Азотні добрива подорожчали ще на 10–12%. Але важливо купувати їх не тоді, коли вже завтра треба вносити, а заздалегідь", — говорить Литвиненко.

За результатами досліджень Одеського селекційно-генетичного інституту, найбільш ефективне внесення добрив — у ранні строки, ще до повного висихання ґрунту. Це підвищує результат майже на 20%. Але на практиці багато господарств чекають весни, коли поле підсохне. У підсумку поживні речовини не доходять до коренів у потрібний момент. І рослина не може повноцінно використати їхній потенціал.

Раніше ми писали, що в Україні переробники та експортери усе частіше цікавляться ріпаком. Через це ціни на нього починають поступово зростати. А також, про те що на українському ринку пшениці з початком лютого знову активно змінюються ціни. Дорожчає, зокрема, фуражна пшениця.