"Хочу обійняти тата" — в Одесі нагадали про полонених

У День Незалежності біля залізничного вокзалу в Одесі зібралися десятки небайдужих. Люди прийшли з плакатами, прапорами та фотографіями своїх рідних, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Вони наголошують: про військовополонених і цивільних заручників не можна забувати, бо кожен день у неволі — це тортури та страждання.

Про це з місця події повідомляє кореспондент Новини.LIVE.

Акція в Одесі

Люди тримали в руках світлини синів, чоловіків, братів і сестер. Для багатьох ця акція — єдина можливість голосно заявити про біль, який їхні сім’ї несуть місяцями та навіть роками.

Історії родин полонених та зниклих безвісти

Серед учасників була Анна, яка вже понад 30 місяців чекає свого батька з полону. Вона зізнається, що кожен день невідомості стає новим випробуванням.

"Ми сьогодні тут, щоб котрий раз нагадати про наших рідних, безвісти зниклих та військовополонених. Кожна дитина мріє обійняти тата, а кожна мама — сина. Моя сім’я вже понад 30 місяців чекає тата з полону. Я хочу, щоб він був поряд, щоб я могла його обійняти і більше не рахувати роки очікування", — сказала дівчина.

Ще одна учасниця акції прийшла із фотографією брата Павла, який зник безвісти торік. Вона нагадала, що за кожним ім’ям стоїть реальна людина, життя якої обірвалося або зависло в невідомості.

 "Напередодні дня зникнення мого брата я хочу сказати: він був воїном і патріотом своєї землі. Для мене — найкращий друг і людина, без якої я не уявляю життя. Я вірю і чекаю його повернення. Ми не маємо права здаватися", — сказала Анна.

Цивільні у російських тюрмах

Організаторка акції Вікторія наголосила, що полон — це щоденний жах для тисяч українців. За її словами, понад 16 тисяч цивільних перебувають у російських тюрмах, і десятки тисяч військових досі вважаються зниклими безвісти.

"Ми виходимо на такі акції, щоб суспільство пам’ятало: у полоні наші люди, наші герої, і вони терплять тортури. Полон — це не спосіб врятувати життя, а катування. Тому ми маємо кричати про них на кожному кроці, бо вони самі не можуть цього зробити", — підкреслила вона.

На акції звучали й слова підтримки тим, хто продовжує боротися за незалежність України. Людмила Лейва Гарасія, чий син нещодавно повернувся з полону, нагадала, що свобода — це не абстрактне поняття, а конкретна цінність, за яку українці платять найдорожчу ціну.

"Незалежність для когось — просто слово. Але запитайте у людей, які побували в окупації, чи тих, хто повернувся з полону. Вони знають, що значить жити без свободи. Тому ми маємо цінувати незалежність і пам’ятати про тих, хто платить за неї щодня", — сказала вона.

Нагадаємо, десятки машин і мотоциклів, прикрашених синьо-жовтими та міськими прапорами, проїхали вулицями Одеси. Також ми писали, що на Потьомкінських сходах розгорнули величезний синьо-жовтий стяг довжиною 34 метри, що став символом вдячності Збройним силам України.