Міліє і червоніє — стан Куяльницького лиману на Одещині

Куяльницький лиман — не просто водойма, а унікальна природна та лікувальна перлина Одещини, відома своїми цілющими грязями та солями. Останні десять років він стрімко міліє, а рівень солоності зростає до критичних позначок. Це явище стало особливо помітним, коли замість звичного дзеркала води на поверхні з’явилися білі кристали солі, а колір лиману змінився на рожевий і навіть червоний.

Журналісти Новини.LIVE дізналися, в якому стані лиман сьогодні і чи можна його врятувати. 

Куяльницький лиман

Куяльницький лиман поступово міліє та стає дедалі солонішим. За роки було запропоновано чимало різних проєктів із його наповнення. Втім, єдиним по-справжньому ефективним рішенням вважають запуск морської води з Одеської затоки через спеціальну гідротехнічну споруду. Саме завдяки цій технології лиман можна швидко наповнити, адже він розташований нижче рівня моря і вода надходить самопливом.

"Треба тільки відкрити затвори гідротехнічної споруди й запустити солону воду з моря. Але є певні обмеження, не можна запускати морську воду протягом року. В регламенті вказано, що коли температура води знижується нижче 8 градусів, тільки тоді можна здійснювати запуск. А коли вода підвищує температуру вище 8 градусів, ми закриваємо запуск", — каже головний природознавець НПП "Куяльницький" Олег Деркач.

Фахівці пояснюють: такі суворі правила не випадкові. Потрапляння великої кількості органічних решток у лиман може мати серйозні наслідки. Органіка осідає на дні та з часом перегниває, що значно погіршує якість — лікувальних грязей, заради яких сюди приїздять відпочивальники з усієї України та з-за кордону. Саме тому запуск морської води можливий лише у певний період року, коли ризик забруднення мінімальний. Щороку з Чорного моря у лиман подається близько 10 мільйонів кубометрів води. До цього додаються опади, але цього все одно недостатньо. 

"Для того, щоб наповнити лиман, потрібно десь приблизно 40 мільйонів кубів. У цьому році, чомусь звертають увагу на критичний стан лиману, але він кожен рік такий, тобто десь навесні, оскільки рівень води в лимані вищий і солоність знижується, вода розбавляється трохи", — пояснює фахівець.

Цьогорічні показники солоності шокують навіть досвідчених природоохоронців. Навесні вона становила близько 220 грамів солей на літр, але з настанням спеки стрімко зростає й невдовзі може досягти критичних 300 г/л. Це рівень, при якому виживання більшості живих організмів стає неможливим.

Куяльник став червоним

Окрім зменшення рівня води, Куяльник дивує відвідувачів і зміною кольору. Влітку його вода набуває яскравих рожевих і червоних відтінків, що створює враження казкового пейзажу, але насправді сигналізує про складні біологічні процеси. Колір залежить від мікроорганізмів, які мешкають у солоній воді.

"Залежно від того, які водорості знаходяться у воді, вони визначають колір. Ранньою весною та на початку літа, колір такий рожевий це спричиняє поява водорості, що називається "Дуналіела саліна", в неї синтезуються каротини, які сприяють виживанню в таких екстремальних умовах", — каже головний природознавець.

Ця водорість виробляє каротин, що надає воді ніжного рожевого кольору. Але наприкінці літа забарвлення стає більш насиченим і навіть переходить у червоний. Причина — масовий розвиток певних видів бактерій, які також містять пігменти. Розуміючи, що морська вода лише підтримує рівень, але не знижує солоність, у Національному природному парку розробляють альтернативні варіанти наповнення лиману прісною водою. 

"Морською водою ми можемо підтримувати певний час рівень води в лимані, але ми не можемо його опріснити. Тобто вода солона, вона рано чи пізно випаровується, а на дні залишаються товщі солі, і кількість солі з кожним роком збільшується", — пояснює головний природознавець НПП "Куяльницький" Олег Деркач.

Серед ідей — підведення води з інших водних систем або створення спеціальних каналів для збору стоку. Однак реалізація будь-якого з цих проєктів вимагає детальних інженерних розрахунків і величезних фінансових вкладень.

Шлагбаум на Куяльнику

Куяльницький лиман — не просто водойма, а унікальний природний і курортний об’єкт з особливим охоронним статусом. Як морська водойма, він має власну прибережну захисну смугу та водоохоронну зону з чітко визначеними обмеженнями. Найсуворіший режим діє у першій зоні — 100-метровій смузі навколо лиману, де абсолютна заборона на будь-які дії, що можуть зашкодити його лікувальним ресурсам. Втім, багаторічна практика показала: обмеження не завжди зупиняють відпочивальників. Люди заїжджають автівками не лише в межі 100-метрової зони, а й просто на берег, намагаючись бути якомога ближче до води. Тут вони набирають ропу, лікувальні грязі та сіль. Особливо популярна вузька коса, що підходить майже впритул до родовища лікувальних грязей. Та з часу створення національного парку ситуація почала змінюватися: на відміну від курорту, парк має власну адміністрацію, службу охорони та відділ державного контролю, що забезпечують дотримання правил.

"Ми спробували якось врегулювати ці потоки людей, і в першу чергу ми змогли залучити небайдужих, які нам допомогли встановити перший шлагбаум. Адже територія природно-заповідного фонду — це не територія, де можна їздити механічними транспортними засобами", — каже директор Національного природного парку "Куяльницький" Олександр Шестун.

Територія парку має охоронний статус, і за її дотриманням слідкує державна служба, що проводить роз’яснювальну роботу та, за потреби, складає протоколи про порушення. Встановлення шлагбаума стало не лише кроком до обмеження автотранспорту, а й початком масштабного прибирання.

"Між тим, як ставити цей шлагбаум, ми змогли залучити небайдужих людей, які нам допомогли. І ми з цієї території дуже багато вивезли стихійного сміття, яке накопичувалося роками. Ви не повірите, але там і матраци були, і ще багато різного сміття. Наразі, якщо бути точними, це більш як сто кубів сміття, яке ми вивезли за гроші людей, які допомагають парку", — додає директор Національного природного парку "Куяльницький" Олександр Шестун. 

Та попри всі зусилля, проблема засмічення залишається. Адміністрація з гіркотою визнає: навіть після суботників і колективних толок сміття знову з’являється. Хоча масштаби вже не такі значні, головна порада й прохання до відвідувачів лишаються незмінними — поважати природу та забирати за собою все, що може їй зашкодити.

Курорт "Куяльницький"

Адміністрація парку працює над масштабним проєктом упорядкування території, який передбачає чітке розташування туристичних маршрутів, автостоянок та інших об’єктів інфраструктури. Мета — створити комфортні умови для відвідувачів і водночас дотриматися вимог чинного законодавства. Серед головних цілей — створення візит-центру та музею природи Куяльницького лиману. Тут відвідувачі зможуть отримати повну інформацію про парк, його природні багатства, доступні послуги, а також дізнатися про правила перебування на території.

"Створення візит-центру, музею природи Куяльницького лиману — це зараз одна з таких дуже грандіозних цілей. Нам це потрібно, тому що це світовий досвід, всі парки так працюють. Розбудова мережі туристичних маршрутів, екологічних стежок — це також дуже важливо, тому що люди хочуть відвідувати, щось подивитися, оглянути цікаві місця парку. Їм потрібно щось запропонувати, якусь екскурсійну роботу ми будемо проводити", — зазначає головний природознавець НПП "Куяльницький" Олег Деркач.

У планах також облаштування рекреаційних зон із навісами, лавками, душовими кабінками, роздягальнями та туалетами. Це дозволить зробити відпочинок більш комфортним, адже зараз відвідувачі змушені розташовувати ковдри просто на землі.

"Таких рекреаційних ділянок має бути декілька, три-чотири, особливо у південній частині нашого парку. Мають бути оглядові майданчики, люди люблять приїжджати сюди для селфі й фотографувати дуже мальовничі заходи сонця", — додає головний природознавець.

Попри те, що адміністрація існує менш як рік, уже вдалося реалізувати перші значні кроки. Завдяки міжнародному гранту "Створення туристично-креативного кластера "Чумацький шлях" планується розвивати туризм та рекреацію, підвищуючи спроможність місцевих громад і самого парку. Проєкт передбачає опис природної, культурної та історичної спадщини, розробку туристичних маршрутів і екостежок, створення сувенірної продукції та розвиток лікувального туризму. Тут відвідувачі зможуть не лише відновити здоров’я, але й насолодитися відпочинком на лоні дикої природи — навіть приїхавши лише на день.

Раніше ми писали, що державна екологічна інспекція вимагає очистити прибережні зони Одеси від великої кількості водоростей. А також про те, чим небезпечне цвітіння моря біля берегів.