Мирний план Трампа — можливість компромісу чи шлях до капітуляції

Черговий мирний план США, який стрімко опинився в центрі міжнародних дискусій, став новою точкою напруги у трикутнику Київ — Вашингтон — Москва. Документ уже називають найбільш суперечливим за останні роки, адже він одночасно містить і потенційні кроки до припинення війни, і вимоги, які Україна не може прийняти за жодних обставин. У Білому домі не приховують, що позиція адміністрації Дональда Трампа ще формується: Вашингтон "промацує" можливі сценарії, тестує реакцію союзників і вивчає червоні лінії Києва.

На цьому тлі Росія посилює тиск на фронті, намагаючись впливати на майбутні переговори силовими методами. Саме в такій ситуації Україна змушена вибудовувати стратегію, яка дозволить не лише зберегти суверенітет, а й не втратити міжнародну підтримку.

Що приховує у собі новий так званий "мирний план", журналісти Новини.LIVE обговорили з одеським політологом Михайлом Шабановим.

Що містить "мирний план"

За словами експерта, сам документ — це лише чернетка, а не остаточне бачення США. У ньому багато невизначених формулювань, які дозволяють адміністрації маневрувати між інтересами України, Європи та власного електорату. Політолог наголошує: у Білому домі досі немає єдиного підходу, а перемовини ведуться паралельно на кількох рівнях. Усе це створює атмосферу, в якій жодна зі сторін не розуміє остаточного наміру Трампа. Києву доводиться реагувати обережно, водночас демонструючи власну суб’єктність.

"Ми стикаємося в класичну ситуацію амбівалентності та промацування з боку Білого дому, адміністрації Дональда Трампа щодо можливих варіацій узгодження або неузгодження цього плану разом з Україною та європейськими партнерами. Звичайно, в межах цього плану вже ми бачимо наявні червоні лінії для України: це і зменшення кількості ЗСУ майже вдвічі, і питання територій, яке стоїть гостро. Наскільки це взагалі можливо — питання відкрите, особливо коли Росія продовжує тиснути військовим шляхом", — пояснює політолог Михайло Шабанов.

Будь-які "головні поступки" зараз можуть бути використані Кремлем для подальшого шантажу. Саме силовий тиск, який Росія нарощує щоночі, робить переговори ще більш токсичними. Утім, Україна демонструє готовність говорити, але не готовність капітулювати.

Сценарій Кремля 

Одним із найбільш дискусійних моментів американського плану є той факт, що значна частина пунктів перегукується з російськими вимогами зразка 2022 року – так званими "Стамбульськими угодами". Для української влади це сигнал, що документ має приховані ризики, навіть якщо подається як "база для дискусії". Київ неодноразово заявляв, що не веде мову про капітуляцію та не піде на поступки, які загрожують існуванню держави. Експерт наголошує: частина пунктів мирного плану прямо суперечить Конституції, а інші — військовій реальності на фронті.

"Він не є компромісним, оскільки багато позицій, які були зазначені Росією і диктатором Путіним ще у 2022 році, — так звані Стамбульські угоди — перекликаються з тим, що було винесено у публічну площину вже в 2025 році. Якщо брати ці 28 пунктів загалом — це абсолютно капітуляційний план", — говорить експерт.

Попри це, Україна зберігає позицію: переговори можливі, але тільки без перетину червоних ліній. Саме жорстка реакція Зеленського стала ключовим сигналом для міжнародних партнерів, що Київ не погодиться на сценарій, вигідний Кремлю.

Доля окупованих територій

Одним із найнебезпечніших пунктів документа є питання територій. План допускає "перегляд статусу окремих регіонів", і це Москва трактує як можливість легалізації окупації. Для України це абсолютно неприйнятно і небезпечно: передача будь-якої території відкриває шлях до нової агресії. Передусім ідеться про Донбас — один із найбільш укріплених оборонних вузлів, який сьогодні стримує просування російської армії.

"Ми не можемо надати Росії Донбас, тому що вона просуватиметься далі. Така передача навіть може дестабілізувати суспільну думку. Президент і наша адміністрація це чудово розуміють, тому відстоюватимуть ці території до останнього", — наголошує Шабанов.

Не менш суперечливими є вимоги про "державний статус" російської мови та повернення Московського патріархату до політичного впливу.

"Повернення державного статусу російської мови — неможливе. Так само неможливе повернення статусу церкви МП, бо це п’ята колона Кремля. Це означало б відкат назад у нашому русі до Європи й суверенізації", — каже політолог.

Ці позиції для України не просто неприйнятні — вони суперечать стратегічним інтересам держави та суспільному запиту після 2022 року. За словами експерта, Росія не приховує, що намагається вплинути на переговорний процес за допомогою ескалації на фронті. Масовані удари, спроби проривів і атаки на цивільну інфраструктуру — це частина стратегії Кремля, покликаної змусити нас прийняти невигідні умови. Однак навіть при такому тиску Україна може і має вести діалог — але тільки щодо прийнятних пунктів, із чітким винесенням червоних ліній за дужки.

"За умови винесення ключових червоних ліній за дужки, ми можемо піти на обговорення. Є неприйнятні, а є умовно прийнятні позиції. Наприклад, чи є прийнятною неможливість вступу до НАТО? Особисто я вважаю, що ні", — каже експерт.

Разом з тим, він зазначає: українська армія вже довела свою здатність самостійно стримувати агресора й фактично є щитом НАТО на східному фланзі.

Позиція Трампа

Переходячи до аналізу дій американського президента, експерт наголошує: стиль Дональда Трампа залишається непередбачуваним, а його дипломатична поведінка різко відрізняється від усталених підходів американських адміністрацій. Він періодично використовує максимально жорстку риторику, намагаючись тиснути то на Україну, то на Росію, і при цьому не пропонує дієвих інструментів стримування агресора. Експерт додає, що голова Білого дому здатен імітувати дипломатичні досягнення, щоб створити враження контролю над ситуацією, хоча реальних результатів такі маневри зазвичай не приносять. За його словами, це вже демонструвала історія попередніх зустрічей між Трампом і Путіним.

"Стратегія Трампа без потужних тискових механізмів, перш за все, не буде дієвою. На Росію треба тиснути саме санкційно, як він це і почав робити, але наразі ця хвиля тиску перейшла, на жаль, на наш бік. Зараз він намагається тиснути саме на Україну, щоб домогтися великої угоди, яку хоче репрезентувати перед своїми електоратами. Трамп — це непостійність, хвилеподібність його політичних рішень", —пояснює політолог Михайло Шабанов.

Непослідовність американського лідера стає ключовим викликом для України. Трамп може змінювати риторику буквально з дня на день — від жорстких заяв про те, що Україна має сама "вирішувати свою війну", до натяків на можливість перегляду вимог чи подальших уточнень документу. Це створює значну невизначеність, у якій Київ має діяти максимально стратегічно та координувати свої кроки з європейськими партнерами. Особливу роль зараз відіграють прямі контакти європейських лідерів із Трампом — у тому числі неформальні, що дозволяють впливати на його позицію більш персонально.

"Звичайно, враховуючи позицію Трампа, у разі нашої повної відмови від цих пунктів він погрожуватиме відмовою від підтримки — розвідувальної та військової. Він буде цим маніпулювати й тиснути", — зазначає політолог. 

Попри таку тактику, Україна вже увійшла в процес обговорення й має продовжувати його разом зі своїми європейськими партнерами. На його думку, деякі лідери ЄС та Великої Британії володіють реальним персональним впливом на Трампа — і цей фактор стає не менш важливим, ніж формальні дипломатичні канали. Він зазначає, що подібні неформальні контакти — від розмов до гри в гольф — можуть відіграти роль у пом’якшенні позиції американського президента та внесенні коректив у його підходи до врегулювання війни.

Ризики для Одеси

Говорячи про безпекову ситуацію на півдні то, Одеса як місто, яке вже багато років перебуває у фокусі російських планів і пропагандистських наративів. Стратегічне значення регіону не зменшується, адже саме тут зосереджені ключові логістичні маршрути, порти та інфраструктура, яка формує економічну стійкість України. За словами політолога, російські інформаційні майданчики постійно включають південну пальміру до своїх "планів" і маніпулятивних тез, що лише підтверджує її важливість для агресора. У таких умовах, зазначає він, місто має зберігати максимально високий рівень оборонної готовності. Це стосується як військових структур, так і цивільних служб, які відповідають за реагування на наслідки атак.

"Наразі, на мій погляд, саме завдяки морським дронам, які використовує українська сторона, військово-морські сили України, в Росії такої можливості немає. Більш того, російський флот, по суті, стає заручником портів на своїй території, зокрема Новоросійська, по якому також наносяться удари з боку української сторони", — каже політолог Михайло Шабанов.

Водночас Росія не відмовляється від своєї терористичної тактики, зосереджуючи удари на цивільній інфраструктурі, енергетиці та критичних промислових об’єктах. Це робиться з розрахунку на психологічний ефект — створення паніки та спробу вплинути на суспільні настрої. За словами експерта, такі методи є для російської армії типовими, особливо тоді, коли пряме силове домінування вже втрачено.

Розвиток подій надалі 

Оцінюючи подальший розвиток подій, експерт окреслює декілька можливих сценаріїв, хоча жоден із них не виглядає повністю стабільним чи гарантованим. Найоптимістичнішим він називає так званий "сценарій Трампа" — тобто швидке завершення активної фази бойових дій та підписання політичної угоди протягом найближчих місяців. Проте він одразу зауважує, що цей варіант є надто малоймовірним, зважаючи на непослідовність американського президента та його звичку постійно змінювати обіцянки. Експерт нагадує, що Трамп неодноразово декларував здатність "закінчити війну" за 24 години чи за сто днів — але жодного з цих термінів він не дотримався.

"Наразі, скоріш за все, ми будемо мати довгий переговорний процес із тяжкими обстрілами нашої інфраструктури. Це намагання тиснути на нас, щоб суспільство почало тиснути на владу — класична технологія для Росії. Непідписання можливе, якщо жодна зі сторін — передусім українська та російська — не матиме точок дотику в позиціях", — каже експерт.

Подальший курс подій залежатиме від поєднання двох факторів: стійкості України на полі бою та здатності союзників впливати як на політичні, так і на психологічні аспекти переговорів. Він підкреслює, що попереду — тривалий і складний процес, у якому кожен тиск, кожен ракетний удар і кожне дипломатичне рішення стане частиною великої геополітичної гри.

Раніше ми писали, що Росія обстріляла Одесу ударними дронами — які наслідки та чи є постраждалі. А також про те, що думають одесити стосовно мирної угоди Дональда Трампа.