Наскільки реальним є перемир'я з Росією — що думають одесити

Питання перемир’я між Україною та Росією залишається одним із найбільш болючих та суперечливих у суспільному дискурсі. На тлі затяжної війни, щоденних обстрілів та страху перед майбутнім, для багатьох українців тема потенційного діалогу з агресором викликає неоднозначні емоції — від відчаю до надії. 

Журналісти Новини.LIVE дізналися, що думають одесити про можливість перемир'я з Росією.

Домовитися неможливо 

У переважної більшості опитаних віра в діалог із Росією — мінімальна або повністю відсутня. Люди пояснюють свою позицію не лише агресією останніх років, але й багаторічним досвідом недовіри до будь-яких обіцянок з боку сусіда. Одеситка Ніна відповідає коротко, але водночас промовисто — її позиція стримана.

"Думаю, що ні неможливе, така моя думка", — каже пані Ніна. 

Дехто ж взагалі вважає, що саме питання про перемир’я виглядає наївно або навіть провокативно. Для таких людей ідея домовленостей з країною-агресором — неприйнятна апріорі. 

"Ну то таке питання, що вже містить в себе відповідь — ні. Ну хто ж може домовитись з Рашкою?" — розповіла Тетяна. 

Росіяни — вбивці

Деякі респонденти висловлюються ще гостріше — без дипломатичних обертів. Ірина не приховує обурення і називає речі своїми іменами — для неї переговори з агресором є морально неприйнятними.

"Ні, не вірю в перемир'я. Бо росіяни — вбивці, хто з ними домовляється взагалі", — каже Ірина. 

Є й ті, хто намагається обґрунтувати свою позицію через історичний і культурний контекст. Вероніка звертає увагу не лише на війну, а й на глибшу проблему — небажання Росії визнавати українську ідентичність як окрему і повноцінну. У її словах чітко відчувається тверда переконаність, що домовленості без поваги до України — неможливі.

"Ну як можна домовлятися з тими, хто постійно порушує закони, хто не вважає нас за людей, як націю. Вважає, що ми частина суспільства Росії, а не окрема нація", — зазначає Вероніка. 

Надія на перемир'я

Та попри всі реалії війни, знаходяться голоси, які все ж не втрачають віри у можливість миру. Для частини людей — це акт внутрішнього спротиву, бажання триматися за людяність у нелюдських умовах. Перемир’я в їхніх уявленнях — це не політичний акт, а мрія про спокійне життя, про тишу, яку сьогодні сприймають як розкіш. 

"Так. Ну, напевно, тому що дуже багато людей сподівається на це. І чомусь таке відчуття є. І я вважаю, що можливо там є люди, до яких можна достукатись. І вони, можливо, підуть нам на зустріч. Але насамперед це бажання просто. Бажання того, щоб все ж таки вони пішли нам на зустріч і було перемир'я", — каже Олеся. 

Суспільство розривається між розчаруванням та крихкою надією. Перемир’я з Росією сьогодні здається або утопією, або викликом до совісті людства. Проте, незалежно від позиції, кожна думка — це реакція на глибокий досвід, пережитий особисто. І поки триває війна, суспільна дискусія про мир не зникне — бо вона є частиною боротьби за майбутнє.

Раніше ми писали, що росіянин прикинувся киргизом і спробував виїхати з Одещини. А також про те, що вірогідність обстрілу Одеси на 9 травня висока.