Чи потрібен переклад російських пісень — що думають одесити

Музика завжди була дзеркалом часу, і в умовах війни навіть найдрібніші деталі — мова, стиль, репертуар — набувають нового сенсу. Сьогодні дедалі більше українських артистів повертаються до своїх старих російськомовних хітів, перекладаючи їх українською. Для когось це — повернення культових хітів рідною мовою. Водночас суперечки в інфопросторі не зникають, інші навпаки зазначають що переклад  є зайвим або навіть шкідливим — мовляв, історію не перепишеш, а музику тим більше.

Журналісти Новини.LIVE запитали в одеситів: чи варто всім українським виконавцям перекладати свої російськомовні пісні українською і чому саме?

Переклад старих пісень

Переклад пісень — це не просто технічний процес, а емоційний жест. Дехто вважає, що не потрібно перекладати весь репертуар — це завелика праця, та й далеко не всі композиції варті цього. Але коли йдеться про справжні хіти, які визначили музичне покоління, тоді переклад має сенс. Адже є треки, що полюбилися народу, проте після повномасштабного вторгнення стало неможливо слухати в російському оригіналі. 

"Щоб перекласти всі пісні артисту, це величезна кількість затрат, але якщо це якась дійсно культова класика. Наприклад, мені було дуже приємно, коли Діма Монатік переклав своє "Кружит", тому що це пісня, яка визначила, як на мене, покоління, і її хочеться згадувати, але не російською. Хочеться чути такі пісні українською. Весь репертуар, звичайно, не обов'язково, це, радше, приємний бонус для фанатів. Проте якщо артист хоче закрити цю сторінку своєї творчості, звичайно, тільки підтримую", — поділилася Марія.

Дехто підходить до питання хронологічно. Вважаючи, що умовною межею має бути 1991 рік — час, коли Україна стала незалежною. Пісні, написані до цієї дати, для когось частина історичного контексту, і чіпати їх немає сенсу. А от те, що створено вже в незалежній країні, має нести українське слово. Це спосіб відокремити радянське минуле від сучасної української ідентичності, яка має звучати рідною мовою.

"Я думаю, що потрібно. Я б залишила без змін ті пісні, які звучали набагато раніше. А все, що пов'язано вже після 90-го року, після 91-го, це моя особиста думка, треба перекладати", — зазначила Алла.

Оксана — приклад внутрішньої трансформації, яку пережили мільйони українців після 24 лютого 2022 року. Вона зізнається, що до повномасштабного вторгнення слухала багато російськомовної української музики, не замислюючись над цим. Мова більше не є просто фоном — вона стала вибором, відповідальністю, принципом. І переклад старих пісень українською для неї — це не лише жест виконавця, а й крок до внутрішнього примирення для слухача.

"Звичайно, треба, в Україні війна. От я, до прикладу, слухаю українську музику. До повномасштабного вторгнення я жила в Харкові і слухала українську музику російською, Стрикала чи Монатіка, але як почалось повномасштабне вторгнення, то припинила", — зазначила Оксана.

Мова не принципова

Олена дотримується кардинально протилежної думки. Вона переконана, що жоден артист нічого не "винен" слухачу в контексті мови, і взагалі не розуміє, чому навколо цього виникає стільки шуму. Для неї свобода творчості — понад усе. Якщо пісня була створена російською, то такою вона й має залишитись, а якщо хочеться — можна й не слухати. 

"Ні, не треба, тому що ми вільні люди й можемо самі вибирати, якою мовою співати чи слухати музику", — каже Олена.

Ніколи не співати російською

Дехто взагалі вважає, що українські виконавці мали співати рідною мовою від самого початку. Саме факт існування російськомовних українських пісень — це помилка, яку сьогодні доводиться виправляти. Українська музика має звучати державною — завжди. 

"Моя думка, що українським виконавцям не потрібно було взагалі російською мовою свої пісні писати ніколи", — зауважила Олена.

Думки одеситів щодо перекладу пісень розходяться — хтось підтримує безумовно, хтось ставиться обережно, а дехто — з іронією або відсторонено. Але одне ясно: у наші часи пісня — це не лише звук. Це ще й мова, яка говорить про приналежність, біль, надію, відновлення. І тому вибір мови для українського виконавця вже давно вийшов за межі творчого. Це — вибір позиції. І суспільство, хай навіть розділене в оцінках, дуже добре його відчуває.

Раніше ми писали, про мовні суперечки в Одесі та як їх уникнути. А також про те, що б одесити змінили у своєму місті.