Вони рятують життя одеситів: як змінилася робота ДСНС під час війни

У 2004 році указом президента Леоніда Кучми 17 вересня стало Днем працівників цивільного захисту, а вже у 2008 році Віктор Ющенко перейменував його на День рятівника України. 17 вересня було обрано не випадково: саме у цю дату Православна церква святкує День ікони Божої Матері, яка є покровителькою пожежників та рятувальників і надає допомогу всім, хто потрапив у біду. Однак навіть у свій професійний день працівники ДСНС залишаються на робочих місцях, бо війна не робить пауз, і цієї ночі Одеса знову опинилася під російською атакою. Для рятувальників це ще одна зміна, де за кожним викликом стоїть чиєсь життя, а права на помилку немає.

Журналісти Новини.LIVE поспілкувалися із сержантом служби цивільного захисту ДСНС в Одеській області Віталієм Лабутіним про щоденну роботу рятувальників і з чим вони стикаються щодня. 

Життя рятувальника 

Кар’єру рятувальника Віталій не планував. Після декілька років у будівництві він вирішив спробувати себе у ролі працівника ДСНС, зайшов у відділ кадрів — і залишився у службі. Для нього ця професія вже давно стала звичною частиною життя: щоб підтримувати форму, ходить до спортзалу, а поза змінами знаходить час і на відпочинок.

"Це робота, як у всіх. Мені здається, що зараз будь-яка робота ризикована: що в електриків, що в газовщиків. Зараз, мабуть, такий час ризикований", — каже сержант служби цивільного захисту ДСНС в Одеській області Віталій.

На виїздах рятувальник найбільше хвилюється не за себе, а за колег, які працюють поруч. У пожежу вони заходять разом, тому постійно стежать не лише за ситуацією навколо, а й один за одним, адже все може змінитися за секунди. З часом така взаємна увага стає бетонною довірою, бо поруч люди, з якими не раз проходили через небезпеку й на яких можна розраховувати.

"Ми намагаємось підтримувати один одного завжди. Якщо під час пожежі колега травмувався, то там надає допомогу швидка. Ми не зупиняємо свою роботу. Після пожежі ми допомагаємо, чим можемо, але під час пожежі там вже є психологи, є швидка допомога", — говорить рятувальник.

Під час виїзду часу на довгі роздуми немає, тому рятувальнику важливо швидко оцінювати ситуацію й одразу діяти. Кожна зміна проходить по-різному, і передбачити, скільки буде викликів та якими вони будуть, неможливо. Тому до роботи готуються заздалегідь: перевіряють спорядження, форму й усе, що може знадобитися ще до виїзду. Але й у такій роботі не обходиться без своїх прикмет.

"Наприклад, одягати на зміну нову бойовку чи нові сапоги — це до пожежі. Ми ж самі не знаємо, що буде через пів години", — ділиться Віталій.

Гасіння пожеж

На складність гасіння впливають висота будівлі, доступ до осередку пожежі та вага спорядження. У багатоповерхівках рятувальникам іноді доводиться підійматися пішки на 20-й поверх і вище — у бронежилеті, з апаратом та іншим оснащенням. Уже сам такий підйом дає серйозне навантаження на ноги, а працювати після нього потрібно без перепочинку. Кожна пожежа потребує різної тактики й підготовки.

"Кораблі важко гасити, через складнощі конструкцій. Тому що все металічне нагрівається, коли туди заходиш, дуже велика температура. От в цьому, мабуть, складність", — пояснює рятувальник.

Серед типових помилок цивільних під час пожежі — запізнілий виклик рятувальників, неправильна оцінка масштабу займання та спроби діяти без розуміння ризиків. Люди часто втрачають час, намагаючись упоратися з вогнем власними силами, замість того щоб відійти на безпечну відстань і дочекатися фахівців. У результаті до самої пожежі додається ще одна проблема — необхідність рятувати тих, хто намагався її загасити.

"Коли намагаються самотужки гасити, І багато є випадків, що вони наражають себе на небезпеку: лізуть в полум'я, а потім отримують опіки. Наприклад, коли траву намагаються самі тушити. Потрібно ж мати бойовий одяг, якесь спорядження, а вони лізуть, а потім отримують опіки і на цьому все", — зазначає Віталій.

Робота на місцях прильотів

Повномасштабна війна докорінно змінила будні тих, хто щодня бореться з вогнем і рятує людей. Якщо раніше основними викликами були пожежі, то тепер рятувальники постійно працюють і з наслідками російських обстрілів. Після ударів ракет і дронів вони розбирають завали, шукають постраждалих та ліквідовують займання. Однак перед початком будь-яких робіт найперше мають подбати про безпеку особового складу.

"Найперше — це розвідка керівника. Бійці починають розкладати лінії, готуватися до гасіння пожежі. Розвідка — це дізнатися, чи є там внутрішні люди, чи є якісь небезпечні, взривоопасні предмети, чи є електричний струм. Це все робить старший", — підкреслює сержант служби цивільного захисту ДСНС в Одеській області. 

Через російські удари по нафтобазах та інших об’єктах із великими запасами пального рятувальники дедалі частіше мають справу з масштабними займаннями. Такі пожежі потребують значно більше сил і часу на ліквідацію, а після окремих виїздів на відновлення може знадобитися ще день-два.

"Так, зараз збільшилось таких пожеж, як нафтобази. Це дуже складні пожежі — ємності з маслом. Ці пожежі фізично виснажливі. Вони довгі, їх неможливо за короткий проміжок часу загасити. Об’єми великі, там доводиться виснажливо працювати", — наголошує Віталій.

Рятувальники під час війни

Після обстрілів працювати серед руйнувань рятувальникам допомагають нова техніка й обладнання. Вони полегшують доступ до пошкоджених об’єктів і спрощують ліквідацію наслідків атак. Та війна змінила умови роботи: тепер ніхто не може бути певен, що удар не повториться.

"Складнощі полягають в тому, що є повторні прильоти, тривоги. В цей момент ми не можемо гасити пожежу. Змушені входити в укриття і це заважає повноцінно працювати", — зазначає рятувальник.

Рятувальники зараз працюють із постійним ризиком для власного життя не лише від пожеж: їх може засипати уламками, травмувати пошкодженими конструкціями або застати повторний удар РФ. Серед особового складу вже були постраждалі, а служба зазнавала й непоправних втрат. Саме такі випадки найгостріше нагадують, якою ціною дається ця робота.
    
"Дуже шкода, у нас начальник координаційного центру загинув на пожежі. Дуже хороша людина була. Це офіцер, який, напевно, гідний цього звання. Таких людей дуже мало. І його дійсно дуже шкода", — згадує рятівник.

Кожен виїзд після обстрілу — це робота в умовах, які неможливо повністю спрогнозувати. Рятувальники мають зосереджуватися на завданні, попри всі  переживання й постійний ризик. Та думки про власну безпеку все одно з’являються час від часу.

"На прильотах, коли ракети повторні, дуже всіх шкода. Всі виїжджають і не знають, повернуться чи не повернуться додому цілими. Не треба про таке думати, звісно, а хоч не хоч все одно десь замислююся, що може бути і повторний прильот. І все може бути", — зізнається Віталій.

Війна зробила аж надто звичайними надзвичайні ситуації: те, що раніше здавалося жахливим винятком, тепер може статися будь-якої ночі. Для рятувальників це означає знову їхати в епіцентр небезпеки, рятувати життя і берегти власне. Тож, найкраща вдячність їм — це розуміння того, якою ціною дається кожен порятунок.

Як повідомляли Новини.LIVE, російських бойових кораблів із ракетним озброєнням наразі не спостерігають у Чорному морі, однак загроза ударів по Україні зберігається. Ворог може запускати ракети типу "Калібр" безпосередньо з пунктів базування, а російська авіація та безпілотники продовжують працювати над Чорним і Азовським морями.

Також Новини.LIVE повідомляли, у ніч проти 15 вересня Одещина зазнала масованої атаки РФ. Унаслідок удару були пошкоджені житлові будинки, гаражі, автомобілі та складський об’єкт, де виникла пожежа. До ліквідації наслідків залучили понад 50 працівників ДСНС.