Оборона Одеси 2026 року: дрони, флот і нова тактика протистояння

Оборона південного напрямку, зокрема акваторії Чорного моря, залишається одним із ключових елементів безпеки Одеса. В умовах повномасштабної війни саме морський фронт став простором постійного технологічного протистояння, де швидкість адаптації та інновації відіграють вирішальну роль. Україна та Росія паралельно розвивають свої спроможності, однак характер цієї гонки суттєво відрізняється.

Про те, як змінюється ситуація в Чорному морі, які технології застосовує ворог і в чому Україна має перевагу, журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з керівником пресцентру Сил оборони Півдня Дмитро Плетенчук.

Морські дрони

Розвиток технологій під час війни є природним процесом для обох сторін. Водночас інформаційне поле часто створює викривлене уявлення про баланс сил. Українські морські дрони добре відомі суспільству, тоді як російські розробки залишаються менш публічними, попри їхню кількість.

"Ворог почав цю війну з наявними морськими дронами. У них було кілька застосувань, деякі з них навіть були успішними. Але все одно так вийшло, що ми, маючи обмежені ресурси, маючи обмежений час, були вимушені рухатися якимось іншим напрямом, не таким, як наш ворог. Ми обрали цей напрямок, він виявився вдалим. Звісно, дрони не вирішують усіх проблем і не є універсальним інструментом для виконання всіх задач флоту", — пояснює керівник пресцентру Сил оборони Півдня Дмитро Плетенчук.

Попри активне використання безекіпажних систем, класичні елементи флоту не втрачають своєї ролі. Кораблі, як і раніше, виконують важливі функції, тоді як дрони стали інструментом, який суттєво змінив правила гри. Водночас ефективність будь-якої технології має обмежений термін — те, що працює сьогодні, завтра може втратити актуальність. У цьому контексті ключовою стає здатність до швидкої адаптації. Українські сили, змогли першими нав’язати нові підходи до ведення війни на морі, змусивши противника діяти у відповідь.

"Ми маємо відповідати на ті виклики, які створюємо в акваторії. Не тільки військово-морські сили, а й наші колеги з ГУР, СБУ, СБС, ССО — всі працюють у цьому напрямку. І, маючи певний часовий розрив, ворог змушений впроваджувати технології вже навздогін", — зазначає він.

Саме цей фактор часу, і дає Україні перевагу. Поки противник адаптує нові рішення, вони часто вже втрачають свою ефективність, адже українська сторона встигає зробити наступний крок уперед.

Україна на міжнародній арені 

Окрему увагу приділяють і міжнародному виміру. Український досвід ведення сучасної війни викликає значний інтерес у партнерів, зокрема під час спільних навчань. Йдеться не лише про бойові дії на морі, а й про ширший спектр питань — від безпеки судноплавства до цифрових систем управління.

"Коли ми демонструємо партнерам наші розробки, вони дійсно вражені. Наприклад, система ситуаційної обізнаності "Дельта" стала для багатьох приємним шоком. Ми давали можливість працювати з нею під час навчань, і це викликало великий інтерес. Так само і з тактикою — наші військові діляться реальним досвідом сучасної війни", — розповідає Дмитро Плетенчук.

Одна з ключових проблем західних армій полягає в тому, що багато їхніх військових доктрин базуються на досвіді минулих війн. Натомість Україна змушена формувати нові підходи прямо під час бойових дій, що робить цей досвід унікальним.

"Україна сьогодні є світовим драйвером у застосуванні безекіпажних морських систем. І нам дійсно є чим поділитися з партнерами. Ми відкриті до співпраці і завжди обмінюємося досвідом із тими, хто нас підтримує", — каже речник.

Таким чином, оборона Чорного моря — це не лише про стримування ворога, а й про постійний розвиток технологій, який визначає хід сучасної війни.

Оборона Одеси

Попри постійні атаки з повітря, оборона Одеса залишається комплексною і багаторівневою. До відбиття ворожих ударів залучені не лише сили протиповітряної оборони, а й підрозділи Військово-морських сил, які працюють як на морі, так і на суходолі. Навіть морська авіація бере активну участь у знищенні ворожих цілей.

"Морська авіація теж дуває. Один наш гелікоптер за один виліт сім дронів знищив, наприклад. Однак, небезпека завжди присутня, на це треба зважати. Повітряну тривогу не варто ігнорувати", — пояснює керівник пресцентру Сил оборони Півдня Дмитро Плетенчук.

Щодо дронів на оптоволокні то, вони потребують ближчого запуску до цілі. Втім, за словами речника, масового застосування таких засобів саме на Одещині наразі не фіксується, на відміну від інших прифронтових регіонів. Попри це, українські сили враховують усі потенційні загрози, навіть ті, які противник лише анонсує або тестує.

"В будь-якому разі, ми подібні загрози вважаємо можливими і враховуємо це під час планування оборонних дій. Але на практиці, наприклад, я їх ще не бачив. В будь-якому разі, ми подібні загрози теж вважаємо можливими, і тому враховуємо це під час планування наших оборонних дій обов'язково", — зазначає Дмитро Плетенчук.

Такі об’єкти мають стратегічне значення, адже можуть використовуватися ворогом для розвідки або впливу на цивільну навігацію. Саме тому українські сили намагаються діяти на випередження та ліквідовувати загрози ще на підходах до узбережжя.

Ситуація на морі

Ситуація в самому Чорному морі також зазнала суттєвих змін. Нині акваторія фактично перетворилася на так звану "сіру зону", де жодна зі сторін не має повного контролю.

"Ворог змушений охороняти свої бази додатковими засобами. В свою чергу, ми теж не можемо спокійно виходити в море, тому що там присутня російська авіація. Тому Чорне море — це сіра зона, саме через постійну присутність у повітрі морської авіації РФ", — пояснює він.

Російський флот, за його словами, суттєво обмежений у діях і фактично не може вільно використовувати свої можливості, зокрема й через ризики ураження. Водночас і українська сторона змушена враховувати постійну загрозу з повітря, що ускладнює повноцінну роботу на морі.

Крейсер "Москва" 

Знищення флагмана Чорноморського флоту РФ — Крейсер "Москва" — стало не лише гучною подією, а й одним із ключових поворотних моментів у війні на морі. Цей удар мав не лише військове, а й психологічне значення. Він продемонстрував, що навіть такі потужні кораблі не є недосяжними для українських сил. Більше того, ця подія змусила ворога переглянути свою тактику і змінити підходи до використання флоту. Водночас, росіяни не одразу усвідомили масштаб втрати і ще певний час діяли за інерцією.

"Ми дійсно не мали страху, мали бажання. І ми довели так, що Україна може відбиватися, тому що росіяни вважали, що маючи такий корабель, такого класу океанічного, з трьома ешелонами ППО на борту, можна собі дозволити, як кажуть, спокійно ходити вздовж нашого узбережжя", — зазначає він.

Після цієї події ситуація в акваторії Чорне море суттєво змінилася. Російський флот фактично втратив можливість діяти так вільно, як на початку повномасштабного вторгнення. Втрата такого корабля означала не лише мінус одну бойову одиницю, а й серйозний удар по системі управління, розвідки та протиповітряної оборони. Саме "Москва" виконувала функції координації та прикриття для інших суден, і її знищення створило значний вакуум у цих можливостях. Це змусило росіян діяти обережніше і триматися на відстані.

"Це і ведення розвідки, це і прикриття ППО. Фактично, цей корабель мав все угрупування прикривати, надавати розвіддані. Насправді, для нього ця акваторія навіть затісна — Чорне море, для такого крейсера", — пояснює Плетенчук.

Сьогодні, за його словами, російські кораблі значно обмежені у своїх діях. Вони змушені ховатися, уникати наближення до українського узбережжя і постійно враховувати загрозу ударів як ракетами, так і морськими дронами. Попри це, ворог інколи все ж використовує носії крилатих ракет, хоча ефективність таких атак залишається обмеженою. Водночас сама їхня присутність у регіоні продовжує створювати ризики.

"Але тим не менше, бачите, раз-два на місяць вони застосовують навіть носій крилатих ракет. Таке буває. Не дуже результативно, але сам факт. Тому так, вони продовжують від нас фактично вимагати їх добити", — додає він.

Робота ППО ворога

Окремо варто звернути увагу на систему протиповітряної оборони противника, яка залишається складною і багаторівневою. Українські сили системно працюють над її послабленням, знищуючи ключові елементи — насамперед засоби радіолокації. Саме вони є основою для виявлення цілей і наведення ракет, тому їхнє знищення значно знижує ефективність всієї системи.

"Це є, в принципі, найціннішим і найскладнішим активом в усій цій системі. Тому що не маючи засобів відповідного виявлення цілі, ви не зможете ніяк навести свої ракети, застосувати їх. Вони в першу чергу знищуються", — пояснює він.

Втім, навіть зазнаючи втрат, ворог намагається відновлювати свої можливості. Для цього використовуються різні комплекси, інколи навіть нестандартні або застарілі, які перекидають з інших регіонів. Це свідчить про намагання зберегти щільність ППО, особливо на стратегічно важливих напрямках. Водночас відновлення таких систем потребує часу і ресурсів, що створює для України додаткові можливості.

Кримський міст

Ще одним важливим елементом залишається Кримський міст, який має як стратегічне, так і символічне значення для Росії. За словами експерта, попри вже завдані пошкодження, він продовжує виконувати логістичну функцію, хоча і з обмеженнями. Водночас цей об’єкт залишається вразливим і розглядається як легітимна ціль у контексті війни.

"Обмежений він, в першу чергу, через ті пошкодження, які він отримав раніше. Але це не означає, що ми його залишимо в спокій, звісно. Тому що ця незаконна споруда є і символічною, і логістично важливою", — підсумовує він.

За оцінками української сторони, присутність російських військових об’єктів у Чорноморському регіоні і надалі залишатиметься фактором нестабільності. Водночас поступове послаблення їхніх можливостей свідчить про зміну балансу сил на користь України.

Як повідомляли Новини.LIVE, після ударів по порту Новоросійська Росія втратила ще одну відносно безпечну базу в Чорному морі. Водночас загрози для України не зменшилися. РФ продовжує розвивати морські дрони та може посилити атаки на порти.

Також Новини.LIVE писали, що на півдні України навіть під час так званого "перемир’я" не було повної тиші. У морі ситуація залишалася напруженою. Після його припинення існує загроза нових ударів, зокрема для Одещини.