На Одещині можуть відродити соляний промисел після втрати Артемсолі

Куяльницький лиман на Одещині можуть знову використати для промислового видобутку солі. Нове підприємство планує отримувати тут близько 300 тисяч тонн продукції щороку. Проєкт має скоротити залежність України від імпорту, але для старту потрібні державні дозволи та оцінка впливу на довкілля. Остаточні умови використання лиману ще не визначені.

Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на РБК-Україна.

Україна перейшла на імпорт

До повномасштабної війни основну частину українського ринку солі забезпечувала "Артемсіль". На підприємство припадало близько 90% ринку, а його виробнича потужність перевищувала 7 мільйонів тонн на рік. У 2021 році Україна експортувала понад 710 тисяч тонн солі, тоді як імпорт становив 142,8 тисячі тонн. Після втрати доступу до Соледарського родовища ситуація змінилася.

У 2022 році імпорт зріс утричі порівняно з попереднім роком, а у 2024-му наблизився до 750 тисяч тонн. У 2025 році Україна ввезла 415 тисяч тонн солі на близько 49,6 мільйона доларів. Понад половину імпортованої продукції постачав Єгипет. Значні обсяги також надходили з Туреччини та Румунії.

Сіль із Куяльника

Одним із можливих способів скоротити імпорт називають відновлення солевидобутку на Куяльницькому лимані. Сіль тут видобували ще з XVI століття. Спочатку цим займалися козаки, а згодом — чумаки. У 2026 році створили ТОВ "Куяльницькі соляні промисли". Підприємство планує вилучати надлишкову сіль із лиману та переробляти її на харчову продукцію. За розрахунками компанії, щорічний обсяг видобутку може становити близько 300 тисяч тонн. Це приблизно три чверті обсягу солі, яку Україна імпортувала у 2025 році.

Після виходу на проєктну потужність Куяльник, за планами підприємства, зможе забезпечувати значну частину потреб країни в харчовій солі. У перспективі також розглядають можливість відновлення експорту.

Що планують побудувати

У проєкт планують залучити близько 30 мільйонів доларів. На території Усатівської громади хочуть створити індустріальний парк із заводом із переробки солі. Реалізація проєкту також може створити нові робочі місця та збільшити податкові надходження до місцевого бюджету. Водночас промисловий видобуток має бути пов’язаний не лише з виробництвом, а й зі зменшенням надмірної солоності лиману.

Ризики для Куяльника

Із 2014 року Куяльницький лиман поповнюють морською водою. Через це до водойми надходять додаткові обсяги солей. За оцінками науковців Національної академії наук України, за цей час до лиману потрапило від 1,2 до 1,5 мільйона тонн солі. Мінералізація ропи сягає 350 проміле й вище. Надмірна концентрація солі створює ризики для екосистеми Куяльника та його лікувальних грязей — пелоїдів. У водоймі живуть, зокрема, рачки артемії та личинки комарів-мотилів.

За розрахунками вчених, контрольоване вилучення солі на ділянках площею 100–200 гектарів може майже повністю компенсувати її щорічне надходження до лиману.

Коли почнеться видобуток

Поки що проєкт залишається на етапі підготовки. Куяльницький лиман розташований на території національного природного парку, має статус лікувального водного об’єкта, а прилегла територія є курортом державного значення. Для початку видобутку недостатньо погодження з національним парком. Потрібні відповідні рішення держави щодо режиму використання лиману, оцінка впливу на довкілля та дозвіл на спеціальне водокористування.

Питання видобутку солі на Куяльнику вже розглядали на рівні Кабінету Міністрів України. Водночас єдиного підходу до використання ресурсів лиману поки не виробили.

Інші родовища

Куяльник — не єдине місце, яке розглядають для відновлення українського солевидобутку. На Закарпатті також оцінюють можливості Тереблянського родовища, яке потенційно може забезпечувати країну технічною сіллю. За оцінками експертів, за стабільної роботи вітчизняних виробників Україна може досягти самозабезпечення сіллю протягом трьох-п’яти років. У такому разі ринок формуватимуть кілька регіональних підприємств, серед яких може бути й виробництво на Куяльнику.

Як повідомляли Новини.LIVE, у Куяльницькому національному природному парку минулого року відбулася незвична толока. Десятки волонтерів вийшли рятувати унікальний лиман, який щороку міліє й ризикує зникнути. Люди вручну збирали сіль із берегів, щоб водойма знову могла "дихати" і дарувати свої цілющі властивості.

Також Новини.LIVE писали, що після руйнування мосту в Затоці транспортне сполучення з Одеси до Бессарабії стало ще більш уразливим. Нині основний автомобільний маршрут проходить через Паланку та територію Молдови. Водночас для регіону розглядають одразу три варіанти нового переходу через Дністровський лиман. Один із них може стати основою нового транспортного коридору.